Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 3, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/84

Ця сторінка вичитана

відповідальність, тим більше, що не в силі нашій змінення причин зовнішних, а саме нашого ґеоґрафичного положення та природного богацтва, що роблять нас лакомим куском для усіх добрих сусідів — з одної сторони, та нахабности тихже сусідів, особливож історичної московської нахабности з другої сторони. Правда, що Росія зараз так обезсилена, що не може зараз в цілій своїй силі виявити цеї нахабности. Але тим більшим нашим обовязком усунути тамті инші, від нас самих залежні, внутрішні причини. Була зла, фатальна у нас господарка державна — проч з нею — беззглядно, безпощадно, під цю дванадцяту годину не лічімся з ніякими особистими чи партійними взглядами, лічімося із одним лише — із загально державним інтересом.

Не було у нас карности, слухняности, правдивої дисціпліни, так у війску як у цілій державній машині, спроможімся за усяку ціну виявити їх із себе, заведемо цю карність і дисціпліну, підчинімся одному українському урядові, якийже з поміж нас самих вийшов.

Були і суть у нас спори та засліплення партійні у такому степени, що заслонюють собою цю головну, державну ціль, залишімо їх хоть на часок, хоть поки не скристалізується наша державність. — Шануючи вповні усякі щирі партійні погляди та переконання, уважаю під цю хвилю злочином спосіб думання, а що більше, і вискази, які у нас було можна почути: „Коли Україна не має бути комуністичною, чи там соціял-демократичною, чи там народно-републиканьскою — там гетманською — хай краще ніякої України не буде“. — Усе те може бути відтак, коли в загалі має бути, але коли колесо історії — обернеться дальше, не ждучи на нас, ми знова будемо десятки або і сотки років ждати та проклинати свою долю, а радше самих себе.

У мент цей — як ніколи инше — конечне для нас одно — а це внутрішна згода. Судьбу цілих будучих ґенерацій, поколінь ми живучі зараз — держимо в руках. — Горе нам, коли ще і зараз в остатню вже, здається, хвилю не уявимо собі цього, коли і в цю хвилю навіть взгляди особисті та партійні поставимо перед взглядами загальними.

 

 
Олександер Шульгин.

Думки и вражіння від подорожі на Україну.

Мені і раніще було ясно, що перебування за кордоном протягом довгих місяців не може не дезорієнтувати наших людей, одірваних від України саме в той час, коли місяці ідуть за роки і приносять з собою цілковиту зміну всіх настроїв і реальних