українських нотаблів, 19. жовтня 1918 р. у Львові проголошено зосновання української держави на українських областях Австрії. Отсе прийняв президент міністрів д-р. Гуссарек в засаді до відома та привітливійше як попередно нараджувався над способом розвязання цеї справи в Галичині.
Переговори станули на тім, що для Східної Галичини буде Українець заіменований намісником; він перейме адміністрацію цеї області і в порозумінню з Українською Національною Радою буде переведена орґанізація державних властей Східної Галичини.
Отсим, наші на разі вдоволилися та ожидали 25. жовтня 1918 р. повороту през. міністрів д-ра Гуссарека від цісаря, але замість цего уступив президент міністрів д-р Гуссарек а на його місце представився тогож дня новий президент міністрів проф. Ляммаш та успокоював нашу репрезентацію, що все піде по нашим бажанням.
Тоді зажадала Президія Української Парляментарної Репрезентації від правительства проф. Ляммаша рішучої постанови, що Східну Галичину як українську область передає австрійське правительство під державну адміністрацію Української Національної Ради.
Яке становище тоді заняло останне австрійське правительство, виказують протоколи нарад Ради міністрів з 31. жовтня 1918 р. котрі подаю в дослівнім перекладі:
„I. Протокол Міністерської Ради, що відбулася у Відні, 31 жовтня 1918 р. під проводом президента міністрів др-а Ляммаша (M. R. Z. 67.).
При III. точці наради переходить президент міністрів до депеші польської управи („der polnischen Verwaltung“), котра уконституовалася як ліквідаційний комітет для краю, та до бажання Українців про поділ адміністрації, що до цего навязується. Він ставить внесення, аби на цю депешу відповісти по отсій думці:
Правительство не підносить ніякого заміту проти цего, аби відповідаючи гадці зєдинення польських областей Австрії з независимою польською державою вже тепер перейшла адміністрація тих областей в руки польських заступників та воно радо заявляє готовість, про невирішені питання увійти в переговори з цим заступництвом. Але воно при цім застерігається безусловно, що польське заступництво не буде розтягати своєї діяльности на українські области, узнаючи рівне право української нації до створення самостійного державного орґанізму, котрого границі будуть устійнені на підставі порозуміння націй, евентуально мировим договором.
Отсим визначується заразом витичну лінію, по якій думці належить віднестися до українських бажань.
Міністер суспільного здоровля оспорює, мовби таке ставлення справи було можливе до приняття для Українців.
Міністер д-р. Галецкі думає, що також по стороні польській піднесеться опір проти цего становища. Але у всякім разі він є готов, особисто заняти отсе становище, так як воно зовсім покривається із заповідженнями Найвищого Маніфесту з 16 жовтня.
По довшім прояснюванню, в котрім брали участь майже всі члени кабінету, одобрює переважаюча більшість кабінету предложення президента міністрів.
Того самого дня відбулася відтак друга нарада Ради міністрів та з неї списано: II. протокол з 31 жовтня 1918, під проводом п. президента міністрів д-ра Ляммаша; неприсутний міністер для суспільного здоровля д-р Горбачевський (M. R. Z. 68).