гами. Проти нього сидів на лавці Авакум, недбало підпершись рукою. Навколо було ще двоє-троє. Я застав таку фазу розмови.
— Бо Марія Магдалина була к..., — сказав авторитетним тоном Матковський.
— Ну ту що-ж із того? — спитав Авакум.
— Тому-то й простив її Христос, що сам був незаконнорождений, — з апломбом сказав Матковський.
— Дурень ти! — коротко відрізав Авакум.
— Чого-ж це ти маєш привилей на розумного — відгризнувся Матковський.
— Ще вдруге дурень, — підкріпив Авакум. — А хочеш знати чому, то ось чому: нелоґічні висновки робиш. Коли я сказав, що ти дурень, то ще не сказав цим, що себе вважаю за розумного; а за дурня я тебе маю тому, що плетеш дурниці, сам не знаючи чого-ради, хіба тільки для того, щоби сквернословити. То це свинство. Бо коли Марія Магдалина і була публична жінка або грішниця, як попи кажуть, то це не значить, що в неї не могла бути дуже гарна душа. Часом у публичних жінок душа може бути чистіша і краща, ніж в ігуменії монастиря, старої діви. А що ти кажеш про походження Христа, то це ще гірше свинство: бо душа Христова, коли відкинути всі ті дурниці про всякі чудеса, була така-ж чиста і висока, як Сократова; а наука його була занадто висока для таких свиней, як люде, і вони її не зрозуміли досі і тільки обпаскудили ту високу мораль. Соціалисти спустились на одну щаблину нижче за Христа, але за те ближче до життя, і тому їх наука лекше може бути приложена до життя.
Ми всі аж насторожились, слухаючи такої нової, нечуваної досі для нас мови. Тверда і впевнена Авакумова мова, енергійні слова, правда, яку інстинктом почували ми — все це так захопило нас, що ми аж дух затаїли. Мовчав, остовпівши, і Матковський, справедливо проковтнувши двох дурнів. І той нахаба й негідник; зрештою, як і ми инші, зрозумів, що Авакум не тільки фізичною силою, але й розумом значно перевищує нас усіх.
— А яка-ж наука соціалистів? — несміливо спитав котрийсь.
— Трудно про це все росказати, — зайнявся Авакум, з де-якою непевністю оглядаючи нас; — але коротко сказав-би я так: Христос казав: як побачиш голого, здійми з себе сорочку і віддай йому. А соціалисти вимагають меншого: не здирай з убогого останню сорочку, коли своїх маєш десять. Багато ще де чого, та...
Авакум якось дивно махнув рукою і пішов на своє місце та вліз у якусь книжку; бо розмова його з Матковським звернула загальну увагу, і видимо він не хотів вести її далі.
Престіж Матковського відразу впав у наших очах, але за те високо став перед нами Авакум. Мені та скільком ближчим моїм приятелям свердлом крутили в головах нові питання, що зародилися з цього диспуту: питання релігійні й соціалистичні. Все це було нове, невідоме, страшне й цікаве, а самотужки ми не могли знайти відповіді на все. Ми були виховані в дуже реліґійному напрямку, і нам аж страшно було подумати про такі речі, як те, що Марія Магдалина була проституткою, що всі чудеса Христові — то дурниця, що можна наважитись рівняти Сина Божого до Сократа, хоч і великого філософа, але-ж поганина-язичника. Знов: як-же можна рівняти соціалистів, тих, що царя хочуть убити, до Христа, —
