Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 3, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/40

Ця сторінка вичитана

ленням (!) і знову віддати їх польським гнобителям“. „Під яким би то не було стягом і якими би то не було обіцянками йшли би Поляки на нас і на Україну, ми мусимо постійно тямити, що який би то не був урядово ними проголошений претекст війни, теперішна головна ціль їхньої офензиви полягає виключно на виконанню польського завойовницького пляну: загарбати Литву, Білорусь і відірвати часть України і Новоросії з пристаню над Чорним морем. В тій критичній, історичній хвилі нашого національного життя ми, ваші старші боєві товариші, звертаємося до ваших почувань, любови і вірности вітчині, з горячою просьбою: взиваємо вас позабути всі ваші кривди, без огляду ва це, хто їх заподіяв, і добровільно і з повного посвятою вступити до Червоної армії до служби на фронті чи в запіллю, куди вас визначить робітничо-селянське правительство, і служити там не за страх а за совість, щоби своєю тяжкою службою, не щадячи життя, оборонити безоглядно дорогу нам Росію і не допустити до роздертя її, бо в цім останнім випадку може вона безповоротно згинути і тоді наші нащадки будуть нас слушно проклинати і оскаржувати, що ми наслідком еґоїстичного почуття клясової боротьби не використали свойого знання і воєнного досвіду, забули свій рідний російський народ і запропастили матушку Росію“. Відозву підписали: ґен. Брусілов, Поліванов, Зайончковський, Клембовський, Валуєв, Парський, Тутор і Акімов — відомі імена з великої війни. Те саме число „Ізвєстій“ містить низку резолюцій б. офіцерів денікінських, які ухвалили підпирати большевицьке правительство. Резолюції поміщено п. з. „Ті, що прозріли“.

Найціннійші бібліотеки Росіі пішли на паливо у великих містах і на цигарки за браком цигаркового паперу по селах. Так в Петрограді була спалена бібліотека С. С. Гагаріна, заснована в епоху німецьких класиків з перших видань тих класиків в найкращих оправах. На цигарки пішла найперша і найповнійша колєкція книжок по історії Польщі і України. Нові книги майже не друкуються через брак паперу і дорожнечу набора. Пересічний місячний заробіток наборщика виносить 35.000 – 38.000 рубл. А друк середньої по розміру книги коштує 5 – 6 міл. руб. Книги може видавати тілько уряд. Тайто Зінов'єв друкує свій „Коммунистическій інтернаціонал“ на японському папері, купленому царським урядом для найціннійших документів. „Поки коло влади будуть комуністи, про справжню просвіту і духовний розвій народа нічого говорити“… Так пище большевицький „Голосъ Россіи“ в Берліні.

Російські кадети. І Ґессен і В. Набоков починають в Берліні видання великої щоденної російської часописі. Одночасно почне виходити і ґазета правого напрямку.

Росіяне з Сербії починають через Варну вертатись до Одеси.

Добровольці в Константінополі, за браком коштів до життя, почали розпродувати монтажні частини пароплавів, реквірованих в українських портах.

Відомий редактор Петроградської „Биржовки“ Горѣлов, що в Київі умудрився від гетьманського уряду одержати біля міліона карб. субсідії на видання в Київі російської часописі, зараз попав до Берліну і засновує велике російське видавництво.

Фінляндія відмовляється платити припадаючу на її долю частину російських закордоних боргів.

Визнання большевицького уряду на конференції в Булоні поставлено в залежности від згоди большевиків виплатити закордонні борги Росії. Постанова конференція передана через Красіна в Москву.

Чічерін заявив, що большевицький уряд не має в принціпі нічого проти уплати російських боргів. Але справа потрібує обміркування разом з представниками заінтересованих сторон.

Московські меншевики, як сповіщає „Правда“, в багатьох місцях на виборах отримали перевагу.

Ґен. Вранґель розжалував в матроси скількох морських офіцерів за неналежне поведіння. Кількох офіцерів розстріляно.