провідник, що сидить в тюрмі — правний президент цеї республики. Дублінський замок, де сидить анґлійський уряд Ірляндії, з'іґнорував ці заяви. Він з'іґнорував навіть те, що в дублінськім ратуші зійшлося 29 свобідних депутатів Ірляндії, які заявили, що вони репрезентують парлямент незалежної Ірляндської Республики. Спокійно дивився анґлійський уряд з дублінського замку на те, як вони під його боком радили, як вибирали делєґатів на мирову конференцію, як прилюдно читали в ірляндській і французькій мові послання до всіх свобідних народів світа з проханням, визнати самостійну Ірляндїю, яка ніколи не погодиться з анґлійським пануванням. Влада з дублінського замку замикала тільки терористів.
Весною удалося de Valer'і втечи з тюрми й виїхати в Америку. Зараз з'орґанізував там похід проти Анґлії, що почало відбиватися на дипльоматичних і господарських взаєминах між Анґлією й Америкою. De Valera встиг зібрати й вислати партії 2 міліони ф. шт., що скріпило пропаґанду Сін-Фейнів. В цілій Ірляндії зорганізовано саботаж. А 200.000 молодих Ірляндців, що вернули з війни, навчилися там гарно воювати, стріляти й наражувати своє життя для своїх, бо наражували його для чужих. Так почали вилітати в воздух цілі казарми з анґлійським військом, поліційні станиці, анґлійські костели з людьми й ксендзями. Поодиноких анґлійських урядовців стріляли на вулицях або в домах.
Більшість анґлійських політиків готова піти на дуже далекі уступки. Не хоче тільки піддати під владу Сін-Фейнів одної частини Ірляндії, а саме Ульстеру, де більшість становлять Англійці. В анґлійськім парляменті балакають без кінця про Ірляндію. Але з цего нічо не вийде. Бо „ірляндське питання“ через масовий терор усего народу перестало вже бути анґлійським питанням, а стало ірляндським.
Порозуміння можливе тільки тоді, коли його заключать в Ірляндії — між анґлійським промисловим Ульстером і рештою Ірляндії. Але на це не заноситься навіть. Хоч як це дивно виглядає, але фактом є, що Ірляндці не хочуть полагодження спору. Бо вони люблять вже горожанську війну, люблять безправство Анґлійців, люблять стріляти в них на вулицях і через вікна їх помешкань. Привикли до цего за 800 літ повстань і горожанської війни. І тому часто провокують жорстокости анґлійських урядовців, щоб опісля з тим більшим запалом робиш облави на них. Вони хочуть очистити всю Ірляндію від Анґлійців, щоб була одностайна й чиста від наїздників. Бо це земля їх батьків і прадідів. А знов Ульстер знає, що його Представник льорд Carson словом чести звязав ¾ анґлійських політиків, не уступити в справі Ульстеру. Бо Ульстер знає, що з хвилею, якби Анґлія забрала відтам свої війська, вони пропащі. Сін-Фейн провокує, Ульстер інтриґує, а дублінський замок мусить — „правити“. Анґлії остається або забратися з того замку й з цілої Ірляндії, або давним методом — гнобити! Якби щезло тєрня з тіла Ірляндії, той проклятий дублінський замок, може тоді Ульстер порозумівбися з рештою Ірляндії. І може тоді сама Ірляндія з охотою згодиласяб на звязок з Великою Британією — з господарських причин.
Так пише знавець тих справ Sil-Vera. Останні вісти з Ірляндії викликали великий неспокій в анґлійських кругах. Іменно в Ульстері відбулися громадські вибори по ґрафствам і побідниками в чотирьох ґрафствах вийшли несподівано — приклонники самостійности Ірляндії в рівнім числі як приклонники її залежности від Анґлії. Подібний вислід дали вибори майже в цілім Ульстері!
Литовське правительство вислало Польщі ультімат, в якім домагається: визнати Вільну столицею Литви й признати Литві округи Вильни, Гродна й Ковна без плебісциту.
Симпатично вражає смілість представників невеличкого литовського народу, які нічого не зрікаються на користь дужчого сусіда.
Зі Швайцарії доносять: В анґлійських дипльоматичних кругах носяться з пляном, щоб Союз Народів мав до диспозиції міжнародні війська для виконання своїх ухвал.
Тимчасом з Льондону доносять, що Льойд Джордж виразно спротивився цему плянові, а Бальфур сказав: Цей плян неможливий, бо тоді Союз Народів ставби якоюсь дивною „наддержавою“. Німецька преса додає злобно, що Англія тільки тоді згодиласяб на такий плян, якби війська Союза Народів насилували инші народи по її наказу.