Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 3, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/322

Ця сторінка ще не вичитана

Все злилося в один нестійкий гук. Усі очі піднялися до гори. Так і здавалося, що ось ось капне з гори важкий полуімперіял; за ним покапають Катеринки, а за ними на випередки, покриваючи голоса алчущих, заговорять з підставленими кешенями:

— Со-вѣт-скі-я, со-вѣт-ск-і-я, со-вѣт-скі-я.
—  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —
 
—  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —

Сонце припікало. Маленьке зелене жабиня давно спокійно дрімало на зеленому листочку, закривши обидві ока:

Щасливе — воно не знало про істнування державної скарбниці.

Ліс спав.

 

[1]

  1. Одна авантура Колчака коштувала 800 міліонів франків!