1. На чолі большевицької Росії стоїть тільки Лєнін. Це дійсний, одинокий провідник большевизму. Инші це тільки його визначні товариші. Лєнін має літ коло 50, він сильний і кремезний. Має монгольські вузькі очі, якими дивиться проймаюче. В Кремлі замешкує тільки одну кімнату, в якій спить на полевім, солдатськім ліжку. В тій кімнаті й працює та з неї править величезними просторами радянської Росії. Він терорист від вчасної молодости. Це чоловік з одного матеріялу, як бльокмоноліт, без риси. Мішається в правління тільки тоді, коли хоче йому надати новий напрям. Накази його ясні й виразні, часом минають тижні, ба й місяці, заки знов щось зробить. Тепер пхає він большевизм на право, до порядку, праці й дисціпліни. Найбільше боїться селянства. Прочуває, що воно повалить большевизм. „Ех, ті мужики!“ говорить, „Коби вони нам повірили…“
2) Троцький це Marat большевизму. Вічно в руху, вічно знервований — до шалу. Він або в авті, або в зелізниці, або в літаку. Летить з місця на місце, підбадьорює масу, карає ґенералів, які програли битву, скидає поганих комісарів, розстрілює трусів, зміняє пляни і т. д. Знавці кажуть, що він має стратеґічний талант. Скінчив військову школу (за большевицьких часів? — Ред.)
3) Зиновєв це трибун. Невтомна машина до виголошування бесід. Елєгантний, льояльний, любить батато їсти й пити. Тепер дуже товстіє. Живе як князь. Др Marcou чув, як він говорив до 10.000-ної товпи: 3 години говорив плавно, викінчено, що до форми й змісту до тої міри, що стеноґрам зараз можна було дати до друку.
4) Його молода жінка стоїть на чолі опіки убогими. Вона перепрацьована й дуже гостра та солідна з сповнюванню своїх обовязків.
5) Луначарський, комісар для штук і науки, це революційний фільософ, письменник і естет. Розумний і гладкий, напрасний і знає міру — словом, це Талєйран рос. комунізму. Він теж знаменитий бесідник і любить уживати цитатів з російських поетів.
6) Чічерін це арістократ від голови до стіп. Походить зі старої дворянської сем'ї, дуже багатої. Одна з його тіток була дуже заприязнена з царським двором, освічена, велика дама — гостра й страшно реакційна. Живе й досі та мимо своїх 82 літ енерґійно воює з комісарами в Тамбовщині, які забрали їй всі добра. Про свого могутнього сестрінка і чути не хоче. Уважає його скінченим злочинцем. Инших, менше гордих свояків Чічерін дуже підпомагає. Багато людей уважає його божевільним. Він високо освічений чоловік. Свого часу богатий дядько його Борис Чічерін, ліберальний професор права і посідач цінних картин Рембрандта, зробив його спадкоємцем свого майна. Але він не приняв спадку „капіталіста“ й жив убого в Льондоні та боровся проти капіталізму.
7) Пані Равіч, елєґантна освічена пані, це властивий міністер внутрішніх справ у большевиків. Вона замешкує пишний палац, а оточує її кружок елєґантних молодих дівчат. В її сальонах чути чисту французьку мову. І та молода, приємна дама стоїть на чолі поліції, найстрашнішої інстітуції большевицької Росії.
Так виглядає „семизвіздя“ большевизму.
Хоч яке воно цікаве, те семизвіздя „великого воза“ на крівавім большевицькім небі, то може ще цікавіще те, як виглядає основа, низина, на якій опирається і по якій їде той віз.
На основі зізнань багатьох полонених, які тепер вертають з Росії масово, представляє німецька пісьменниця Аліція Шалєк, як виглядає нутро большевизму чи радше комунізму в Росії:
Всі полонені стверджують згідно, що ідея большевизму дуже гарна й справедлива, але переведення її в життя погане й доводить до руїни та мук. Мабуть тому, що нема поділу між ідейними провідниками большевизму й виконавцями їх ідей. Абсолютна влада доводить до корупції, а добрий і апатичний російський народ терпить всі експеріменти. Одначе як одяг Ляпляндця з краіни вічних снігів не надається для африканського мурина, так російський большевизм неможливий на заході.
