вязуючою силою, тільки старається полагодити спори між споруючими сторонами.
Другу конференцію скликано до Гаґи 15. червня 1907. Вона видала 13 конвенцій — між тим нову конвенцію про полагоду міжнародніх спорів. Більшість конференції заявилася за тим, щоби скріпити силу міжнароднього трибуналу і зробити його суддейським трибуналом (Cour de justice arbitrale) з правом рішати міжнародні спори з обовязуючою силою. Вироблено основний елаборат з детальними постановами про право держав до інтервенції, про організацію міжнароднього судівництва з означеним судовим поступованням. Та на жаль конференція не ухвалила цього еляборату, бо проти приняття висказалися заступники Німеччини і Анґлії. Тому лишилося при постановах першої гаґської конференції.
Але ані гаґські конференції, ані поширення міжнародніх зносин на весь світ не могли вратувати мира. Що сказав Кант при кінці 18. віку, показалося правдивим з початком 20. віку. Доки не признано народам права на самовизначення, доти годі було забезпечити загальний мир, доти й справжній звязок народів мусів остати іллюзоричним. Тому до всесвітної війни причинилася не так імперіялістична ворожнеча обох ґруп великих держав, як радше та обставина, що національна ідея потягнула до борби цілі народи, до борби за народню самостійність, за народнє самовизначення. Хоч як зброїлися европейські держави до спільного розрахунку, то вони самі не булиб рішилися на війну для збереження своїх імперіялістичних змагань, колиб їм не прийшли на зустріч народи зі своїм стремлінням до справедливої розвязки національного питання. Колиж мусіло прийти до конфлікту, то цей конфлікт мусів по своїй природі бути всесвітним конфліктом, не лише конфліктом воюючих держав, але й конфліктом народів, змагаючих до політичного визволення.
(Далі буде.)
Кость Левицький.
Під кінець р. 1918 доконалася історична подія розпаду австро-угорської монархії. Осередні держави, що у цій світовій війні пішли були побідним походом на схід і захід — не видержали напору держав антанти і мусіли просити мира.
В цім історичнім моменті наша Україна по тім боці мала свою гетьманську державу, а ми галицькі, буковинські і угорські Українці по цім боці дожидали вирішення нашої долі.
