Мирова конференція дотепер не визнала України як самостійної держави. Усі свідомі громадяне України ждуть цього визнання і дивуються, що воно не йде. І я ждав і дивувався. По прочитанню парижського меморіялу я перестав дивуватися. Бо чиж можуть великі держави світу, колишні аліянти Росії, визнати самостійність такої держави, якої урядові репрезентанти в Парижі (а кожний західний европеєць думає, що вони сіль української землі) подають такі меморіяли? Певне! Самими меморіялами не збудується держави. Колиб наш уряд зумів був з'орґанівувати адміністрацію, колиб не був занапастив своєї геройської армії, то навіть у десятеро гірший меморіял зробивби своє діло й то світло!
Але… От: Сан-Сальвадор, Ондурас, Нікараґуа, Аіті, Сан-Домінго, Ліберія… Тільки що в Европі, тільки що в цеї „забавної“ держави має бути до міліона квадратних кільометрів і до 55 міліонів населення!
„Пани бавляться, а на хлопі шкура тріщить!“
Чому це так? Бігме не знаю!
Прецінь у нас є доволі гарних спеціялістів по ґеоґрафії, статистиці, історії, етноґрафії, мові, літературі, ріжним галузям господарства і т. и. Переважно вони за кордоном; скомунікуватись із ними легко. Тягнути їх до Парижу навіть не було треба. Є прецінь в Европі пошти, маємо-ж дипльоматичних курієрів. Річ дуже проста. Парижська делеґація пише лист до спеціяліста імярек: „Дай нам огляд терріторії на 80 стрічок“, до другого: „напиши про український театр на 20 стрічок“ до третього: „напиши 120 стрічок про земельну справу на Україні“ і т. и. і т. и. Потім малий редакційний комітет складає ці матеріяли в одну цілість. Тим родом мігби був повстати дійсно гарний і доцільний меморіял.
Замість цього зробилось таке, що з непереможною силою тисне під перо важкі слова Івана Франка:
„Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу!“
Відень, 1920. 6. квітня.
|
Василь Вишиваний. |
Хто на кого орієнтується?
Всі ріжноманітно. Один на особу. Другий на партію. Третій на форму влади. Четвертий на чужі держави. І з останніх один на Польщу, другий на Німеччину, третій на Антанту; і т. д.
Це сектанство!
Колись в Росії люди гинули, в вогонь лізли із за того, Чи молитись двома чи трьома пальцями? Чи казати „Господи помилуий“ чи „Господи помилуй“.
