Т. 2.
Ч. 10.
Відень, 25. червня 1920.
Віктор Піснячевський.
Герцен майже за 50 літ предрік останню війну з її тяжкими руйнуючими наслідками. Герцен був великим публіцістом. Публіцісти і фахові політики мусять „проріцати“, провидіти в даль. Це лікарі народного життя. Як лікарь ставить не лиш діагноз, але і проґноз, не лиш вияснює слабість і призначає ліки, але й наперед загадує, чи вичуняє слабий чи ні — так і фаховий дипльомат, фаховий публіціст. Лікарі вчаться не на здорових людях, а на слабих. Дипльомати і публіцісти мусять знати нормальний народний орґанізм, але ще краще мусять доглядати за капризними зіґзагами народних хороб.
Розмовляючи недавно в Берліні, а потім у Відні з видатнійшими представниками між иншим і української дипльоматії, інформуючи колєґ журналістів в кінці травня про події на сході, я тяжко помилився: в початку травня я сказав, що польський наступ на Україні розіб'ється через 2 місяці. Я помилився майже на цілий місяць. Я певен був, що коли польська армія береться повторити тогорішній осінній наступ українських війск на Київ, вона використає всі помилки Петлюри. Цього не сталось. І Поляки мусіли так же раптово відскочити, як і наскочили: при найкращих для себе умовах; бо змучене населення давно вже радо ввійти в протибольшевицьку згоду хоч з чортовою бабушкою. Тілько щоб позбавитись большевицького xаocy. Поляки кинули на Україну своє найкраще вісько — познанські полки з бувшої німецької армії, котрі мали вже досвід німецьких помилок на Україні. Але теперішня війна богата сюрпрізами. Для того, щоб не тілько здобувати, але і утримати зараз Україну, треба мати не міліони, і не сотні тисяч війска, а тілько два-три корпуси доброї кавалерії. Про це я казав Петлюрі ще в початку вересня 1919 року. Цей секрет зрозуміли і оцінили большевики. Польські ґазети пишуть, що в кавалерійському загоні Буденного є 30.000 іздців. Можливо. Але цей же самий загон мусів недавно визбігати з Кубані, де проти нього оперували не стілько численні, але краще здісціпліновані кавалерійські загони кубанських козаків.
