Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 2, Рік 2. – Ч. 1-10.djvu/348

Ця сторінка вичитана


До державного апарату вони притягають старі найкращі бюрократичні сили. Остатній крок Леніна в сторону недобитків російської інтеліґенції, запрошення її до праці, свідчить про його великий державний розум. Так само від старої демаґоґії в промисловости не лишилось і сліду. Замість 6—8 годинного дня заведено 12ти годинний. Замисть комітетів-диктатори промисловости. Большевики ввели зараз в життя Росії те, це що навіть при старому ладові майже 80 років згадували з обуренням. Аракчеєвщину в формі трудових армій. Від демаґоґії, розгільдяйства в кооперативній роботі, що їм потрібно було для захоплення кооперативного апарату в свої руки, большевики перейшли до націоналізації кооперативного апарату, примусового приспособлення його для державних потреб.

Щож робить зараз наша інтеліґенція?

Найбільш тверезі елементи — центр — приступили до будівничої роботи. На польсько-український аліанс вони дивлятсья тільки як на malum-necessarium на передишку в тяжкій праці національної боротьби за соціяльне і національне визволення. Вони певні, що селянська Україна, коли її вдається стати на власні ноги, може бути тілько державою трудових мас. До центру поволі приєднуються і ліві і праві елементи українського громадянства, але не тут, на вільній волі та на казьонних хлібах, а там на кровю политій, до щенту зруйнованій Україні — під вічною загрозою голоду, холоду а може й смерти. В Кабінет міністрів на найбільш відповідальний пост міністра земельних справ ввійшов ес-де Мазепа. Навіт найбілшь дезорґанізована і дезорієнтована на Україні зараз партія есде і та в особі свого У. К. на нараді 7 мая постановила залишити на техничних місцях всіх своїх товаришів і всіми силами допомагати будуванню української державности.

Не те робить українська еміґрація!.

В той момент, коли большевики напружують всі сили до збудування Великої, Єдиної, Неділимої Росії, коли вони й чути не хотять про повну незалежність України, коли до будівничої роботи вони стараються приспособити всі елементи, вискакують наші розжирівші „на казьонних хлібах“ Винниченки, Вітики, Штефани, Кондрашенки — ріжні старші і молодші вундеркінди з голосними титулами „бувших людей“ і услужливо пропонують большевикам свої сили до остаточного зруйнування української справи. Демаґоґічна аґітація серед полонених проти української влади, сістематичне обкидання болотом найбільш державно-творчих елементів українського громадянства, підбурювання Галичан проти Наддніпрянців і, навпаки, руйнуюча, демаґоґічна робота через пресу в заснованих за кордоном військових частинах, спроби через своїх аґентів захопити в свої руки роздуті на народній кошт кооперативи, антидержавні виступи в закордонній пресі з ріжними „маніфестами“ ріжних закордонних партійних орґанізацій, котрі чогось пруть по діаметрально-протилежній