вали її, розстрілюючи командний состав, провоціруючи проти офіцерів салдатський елємент, руйнуючи штаби, дезорґанізуючи транспорт. Другою підпорою старого державного ладу в Росії була бюрократія. Вона створила досить міцний державний апарат. Шляхом демаґоґії той апарат було взірвано в повітря. Інтеліґенція, що творіла його, або вигинула або була розстріляна або розбіглася за малим виключенням. Третьою підпорою державного ладу в Росії було земельна аристократія. Шляхом демаґоґії і тут большевики взірвали і зруйнували до щенту разом з старою аґрарною підпорою уряду і аґрарну культуру в Росії. Не менш міцною підпорою була молода російська промисловість. За стару опіку російського уряду вона платила йому вірною і правдивою службою. І тілько в остатні часи, коли почала „в палки вбиватись“, стала будірувати і переходити в опозіцію. Знищенням приватної ініціятиви в промисловости і передачею її в руки комітетів большевики вибивали з рук старої Росії великий козир, правда — ціною добробуту самої промисловости. Але иншого вибору у них не було. Російська амальґірована з ріжних націй, шляхом штучного підбору інтеліґенція — в політичних партіях, в пресі, в літературі, штуці вкладала душу живу в старий російський лад. І тут большевики мусіли або знищити ту інтеліґенцію, натравивши на нюю „вулицю“, або голодом і холодом, тюрьмами і розстрілами вибити з неї старі думки і старі ідеї, перетворити на свій лад. Навіть кооперативи, і ті шляхом демаґоґії були напів зруйновані, напів паралізовані в своїй роботі.
Ця їх руйнуюча робота була-б великим плюсом для всіх ворогів „єдиної, неділимої“, коли б ті вороги могли б її використати. Бо руйнуючи старий централістичний лад, большевики цим самим допомогали очищати ґрунт для нових державних будинків, особливо такий засмічений чужими промисловцями, чужими поміщиками, взагалі чужими паразітіруючими елєментами ґрунт, як у нас на Україні. На жаль цього принаймні у нас ще й досі немає.
Після руйнування большевики перейшли до другої стадії — до будівничої роботи. Замість жорстокої демаґоґії в армії вони вводять жорстоку дисціплину з китайською і латишською жандармерією. Замість безпощадних розстрілів старого офіцерства вони утворють нові кадри прилеґірованого дуже щедро оплаченого офіцерства, ставячи його авторітет так високо, як того не робив навіть старий уряд: бо при старому уряді офіцер віддавав наказ, але офіцер і примушував солдата виконувати свої накази. В большевицькій армії для чорної роботи примусу (мордобоя, різок, розстрілів) істнує спеціяльний апарат дядьок-комісарів. І накінець большевики на чолі армії ставляють найвищих старих російських ґенералів і дають їм волю вести широку аґітацію серед своїх старих товаришів по зброї (деклярація Брусілова, напр.).
