Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 2, Рік 2. – Ч. 1-10.djvu/254

Ця сторінка ще не вичитана


'Т. 2. Ч. 6.

воля 253 На один момент 'l'рсба при цім конче звернути YBary. Цю БQротьБу за caMO стїйніС1'Ь cBoro народу він принціпіяльно ШИрОІО обtрунтував на своїй давнійшій фільософії людяности і хоч Ц вузьким націоналіетам може видатися навіть пара доксальним на космополітичних засадах національної рівноправности і виплива ючоrо з цьоrо права т. зв. малих та поневолених народів на повну незалежність, що, на думку:МасаРИRа, впередумовиною справжньоrо поступу та демократизації людства...

Чеський нарід доперва тепер починав розуміти і оцінювати безмір значіНЮІ справді велитенської праці lfасарИRа для иоrо добра і Щ:1с'rя. Він добачав nрешті як цей прононсований національний "вретик“ протяrом майже copo літ невтомної і безупинної систематичної праці, науково обrрунтованої на історичному досвіді ми нувшини та на розумному передбачанню можливої майбутности, заложив непожитний фундамент під сьоrоднішню державну будівлю чеської самостійно сти.

Було та в великим щаСТеІй чеськоrо народу, що в критичному періоді Bce світньої Іtатастрофи ПрОЕодарем йоrо стала людина з таким політичним (еніем, ши роким світоrЛЯДQМ і науковим досвідом, як Масарик.

е не меншим щаствм, що ліквідація війни у Чехословаччині дівться пі;:J; певним та розумним йоrо проводом. В чеському народі курсу в леrенда, що Масарик буде житд, доки.нарід йоrо потребуватиме. аам він перед десятьома роками висловив ДYMKT, що доживе до вісімд"есятих роковин.

Можемо отже висловити надію, ІЦО протяrом BOCLMoro десятка cBoro життя Ma сарик довершить і зкріпить lIОН37ментальну будівлю свободи і незалежности чехо словацької держави та народу.

'П ра r а, 19.21. березня 1920. ....-

М.К.

Українська влада і суспільство.

Налякане виступом Польщі проти Совітської Росії російське rромадянство як за кордоном, так в самій Росії роспочало широку акцію в тому напрямі, щоб єдиним: фронтом вкупі з большевиками виступити в обороні своїх імперіялістичних змаrань. Таким чином російські комуністи все більше націоналізуються, а монapxiсти поrожуються спільно працювати з тими людьми, проти яких вони боролися вже більше двох років. Отже російське суспільство правильно оцінює теперішню боротьбу польсько-українськоі армії проти Совітської Росії. Мені здається, що ми доживемо ще і до порозуміння з большевиками тих останків денікінської армії, які знаходяться в Криму, на Балканах і Малій Азії.

І навпаки поміж українським суспільством ми констатуємо тепер повний розбрат і такі сварки, які були в минулім році поміж Росіянами, що не визнавали одні Колчака, друrі Денікіна, треті ні тoro, ні друrоrо і т. д. Результати такого становища суспільства очевидні. І коли українські політичні партії та ґрупи не зуміють знайти одну принаймні тимчасову плятформу, обєднавшися коло якої можна було-б спільними силами утворити правильно орґанізовану владу, державний лад і армію, то справа української державности заrине.

Російське суспільство вже нині поширює скрізь ту думку, що Українці один друrоrо ненавидять, не визнають, і що власне ні з ким Антанті, а також самій Польщі розпочинати якісь серйозні заходи. Росіяне без ріжниці партій звичайно будуть старатися посварити українське громадянство з Поляками, як це провокацийно вони зробили в 1918 р. після приходу Німців на Україну.

Таки частина з них співає нині про те, що вони нічоrо власне не мають проти ідеї української державности, але не можуть поrодитись з тим, що ми пішли з Поля-