Але ще більш серйозне значіння має цей похід з політичного боку. Ми знаємо, що угода між Польщею та Україною була укладена з відома держав Антанти. Особливо активну ролю відограла при цьому Франція, яка нині зрозуміла, що поділ Росії краще забезпечує її інтереси, як з боку фінансового (старі російські борги), так і з боку військового (неминучість спілки в будучині між Росією та Німеччиною), що Українська Народня Республика буде в тій чи иншій формі її спільником, а Радянська Україна неминучим її ворогом.
Так само стояло питання і перед польськими керуючими колами — або визнання Радянської України, яка, спираючись на московські сили, мала завжди загрожувати Польщі, або попертя Української Народньої Республики, одержуючи за це деякі територіяльні компензації.
Польська демократія пішла проти Росії і тим самим надала тепер боротьбі проти большевицького імперіялізму зовсім инший характер, ніж то було в минулім році. Це зрозуміли нині всі Росіяне і через це так вороже ставляться вони без ріжниці партій до походу польської армії на Україну. Це знають і ті польські реакційні ґрупи та партії, що з давних давен обстоюють угоду польсько-російську ціною українських та білоруських земель. Цим самим пояснюється і вороже відношення частини англійського русофільського суспільства до польсько - української згоди.
Коротко кажучи, всі ґрупи суспільства, що обстоюють ідею єдиної Росії совітської чи монархічної, дуже затрівожені тою боротьбою проти Росії, яка ведеться нині Польщею спільно з Україною. І навпаки всі сторонники поділу Росії прикладають нині зусилля, щоб ця боротьба проводилася успішно, щоб порозуміння цих двох держав привело через деякий час до спільної угоди всіх національних республик, яким загрожує імперіалістична Росія, незалежно від того ладу, який вона матиме.
Отже українське громадянство без ріжниці партій повинно зрозуміти ту ситуацію, до якої привели події на Сході Европи, і її використати для того, щоб з’орґанізувати на Україні таку силу, яка імпонувалаб і ворогам і друзям. Ми не забуваємо, якою тяжкою ціною ми купуємо допомогу Польщі — але не треба забувати, що нашим союзником в багатьох справах буде Анґлія, яка є проти імперіялістичних польських плянів. Не забуваємо, що навіть Мілєран недавно в спеціяльній ноті нагадує польському урядові, що східні кордони Польщі будуть вирішені державами Антанти.
У всякому разі, як би ми не ставились до Польщі вороже чи прихильно — є фактом, що вона веде війну проти Росії, що вона допомагає нам увільнити нашу батьківщину від Росіян окупантів — що це дає нам можливість, ставши силою і опіраючись на Анґлію, постаратись, як перед Польщою так і перед Антантою про ревізію тих договорів, які підписано нині, і про забезпечення прав українського населення під міжнародньою контролею.
І не повинні ми своєю тактикою та своєю роботою поставити польські керуючі кола перед тим фактом, що з Українцями до згоди не можна прийти, що Українці, не маючи фактично значної сили військової, одначе в своїх вимогах нічим не одріжнюються від Росіян, що отже, рахуючись з реальною силою останніх для самої Польщі краще порозумітися з Росією.
