самим спричинилисьби до нового перегляду за допомогою деяких держав тих постанов, Що ухвалила Мирова Конференція, як також до ревізії нинішніх договорів з Польщею.
Перед нами одно завдання — орґанізація всіх сил, використовуючи теперішню ситуацію на сході України, а не посуджувати самих себе за те, що не зуміли власними силами вибороти державність. А не зуміємо це нині зробити — через півроку, коли не раніше, буде пізно. Ніколи не забуваймо, що Німці навіть через два місяці пішли не з нами, а з Росіянами. Події иноді повторюються. ..
Для ілюстрації наведу такі факти: центральні держави розпочали були ніби політику поділу Росії, а перед своїм крахом на заході — вже мріяли про відбудову Росії, держави Антанти, навпаки, минулого року робили спроби відбудувати Росію, а після ліквідації Колчака-Денікіна станули на шлях розділу Росії... Події йдуть і утворюють факти. Нині російські монархісти розбиті, а через півроку ми не знаємо, що буде. Отже всі ґрупи нашого суспільства, як Галичане, так і Наддніпрянці, хто не покладається на всесвітню соціяльну революцію, повинні сьогодня, забувши всі сварки і непорозуміння в минулому, станути щиро до державної праці і показати великим державам, а також нинішним ворогам, що ми доросли до своєї державности.
