шляхти — в цьому змисл всіх подій. Політична лінія вирівняє лінію господарчу, як і збільшить політичну ролю демократії. Це було би справжнім „переходом від капіталізму до соціялізму“, висловлюючися словами В. Левинського. Ніяка пролєтарська держава не втримається, будучи оточена монархіями, або імперіялістичними республіками. Думати-ж, що вона здібна завалити весь світ та й ще за сучасні обставини, та й ще за надзвичайну індівідуалізацію державної психики всіх народів — можна лише в засліпленні!
Соціялістична інтеліґенція, яка в одній частині пропаґує комуністичні прінціпи, коли їх одкидає світовий розвиток і реальна українська дійсність, або в другій частині — продовжує жити в сфері ,директорських“ ідей — характеристична риса яких: ніхто не знає, чого хоче й до чого стремить — вона не тільки не відчуває світових подій й їхнього змисла, а також безнадійно розійшлася з народом, бажаючи його ощасливити тим, від чого одмовилися навіть чужинці, навіть московські большевики. Ця інтеліґенція ніколи не знала народу — ні за царські часи, ні за часи революції. Вони жили ідеями сходу, ідеями Росії, які хотіли перенести на ґрунт українського життя, не рахуючись з його обставинами. Це в однаковій мірі довели так українські ес-ери, як зараз доводять українські комуністи. Й однакові наслідки: нарід, ніби пішовши за ес-ерами, одкинув всю їхню програму; пішовши ніби за большевиками, не визнав їхньої системи. Лишився тим, тим він і був до революції — українським народом, яким має одмінну національну психику, одмінні способи державного думання й одмінний господарчий устрій. Як наслідок: своєрідні „буржуазно-демократичні штати“ на Україні й „пролєтарска держава“ за кордоном в осередкові українських „мозговиків“.
|
Василь Вишиваний. |
Обставини зараз для державного будування України надзвичайно тяжкі. Але не безнадійні. Як мусимо при них будувати свою державу?
Ми маємо невеликий шматок землі. По останнім звісткам наше військо отримало допомогу зброєю, одежою і вже поширило свою територію з двох–трьох повітів майже на ціле Поділля. Значить, у нас зараз є для держави, хоч і в невеличких розмірах, але і своя територія, і своє військо — два головних атрибути назовні, і дві підпори її в середині.
Військо наше може далі творитися або з повстанчих елєментів, або за кордоном з полонених і нанятого народу та чужоземних інструкторів; або з того і другого матеріялу разом. До першої можливости маю більше довірря, бо це будуть в дійсности військові частини, що від ріжних зовнішних обставин не залежатимуть. Коли ми зформуємо своє військо закордоном, то ці частини все будуть
