людей, „занятих“ є аж 30 (тридцять) урядовців! Це тільки один з прикладів. Як колись публика довідається про величезні кількадесятьтисячні ґажі (місячно!), виплачувані деяким послам у заграничній валюті — в часі, коли міністри чужих богатих держав не побирають і половини таких сум, то дійсно домагатиметься суду над тими, що повинні стати перед суд.
Во істину — останній час, звернути свою енерґію і свої економічні засоби на культурно-організаційну працю в Угорській Україні. Там маємо тепер — дякуючи Чехії — одиноку землю, де наша інтеліґенція може працювати спокійно для свого народа — на українській землі, не на еміґрації. Не сміємо забувати, що еміґрація все нищить навіть найкращі інтеліґентні сили, що все витворює страшний псіхоз партійної й кружкової боротьби, затроєний найбільш поганими скандалами. Доказ нпр. польська еміґрація по повстаннях. А ми маємо можність уникнути цього затроєння? Чомуж не приготувати собі в час ґрунту до систематичної праці там, де чутимемо рідну землю під ногами?
Як так дальше йтиме, як іде досі, то напевно діждемося часу, коли всі наші посольства, конзуляти, місії, видавництва і т. д. повикидають з чужих держав ізза опінії, яку вироблять нам п'яниці, заосмотрені в грубі державні гроші. А тоді опинимося без усякого підготованого пристановища. Бо на великій Україні може ще довго кипіти і довго не бути шматка спокійної землі для спокійної, систематичної праці.
|
А. В. |
В Камянці, на нараді Національного Союзу, що об'єднує зараз майже всі українські партії з Надніпрянщини і Надністрянщини, ухвалено скликати предпарлямент. В склад його мають ввійти представники всіх партій, орґанів місцевого самоврядування та деяких безпартійних орґанізацій. Свою роботу він має роспочати в найближчому часі на теріторії окупації.
Питання про український предпарлямент має свою історію. раз, коли яка небудь влада почувала, що ґрунт у неї під ногами хитається, вона пробувала обперти свій авторітет на волю народу. Трудовий Конґрес власне був таким предпарляментом. Центральна Рада теж не виключила собою скликання парляменту. Правда — творці Трудового Конґресу склеїли закон з такими кумедними обмеженнями виборчих прав, про котрі в історії парляментарізма будуть споминати не без іронії.
Підіймалось питання спочатку в пресі, а потім, коли всілякі сроки для цього пройшли, і владою.
В „Відроджені“, майже за місяць до заяви гетьмана про скликання предпарляменту (в ч. від 29. жовтня 1918. р.) автор цих рядків писав:
