Так пише ужгородська „Правда“.
Річ ясна, що там іде боротьба; якби не було, треба признати, що ця боротьба без усякого порівнання приємніща, чим нпр. боротьба під Польщею або під Москвою. Я зказавби навіть: добре, що вона є. Бо ще доси не було народа, який умівби вдержати те, що дістав без боротьби.
Сумне в тім усім не сама боротьба, тільки те, що наша інтеліґенція проявляє так мало активности в напрямі допомоги нашим чинникам на Угорській Україні, які ведуть ту боротьбу. Поїхало туди троха одиниць, тих самих, що працювали перед війною, працювали в часі війни в Галичині й на Великій Україні.
У загалу інтеліґенції так мало видно заінтересування цею важною справою, що просто сором дивитися на це. Але не тільки у загалу. Не інтересуються цею справою навіть ті, що з обовязку повинні нею інтересуватися. Передовсім, що наша суспільність знає про стан справ на Угорській Україні, про її культурні центри, про їх організацію в напрямі національнім і господарськім, про статистику нашого народа й інтеліґенції там (війна принесла великі зміни, рєасіміляцію інтеліґенції й т. п.), про стан освітних товариств і шкіл, про скількість учнів і учителів, про політично-партійний рух, про тамошню пресу й видавництва, про настрій населення, про тамошні церкви й монастирі та духовенство, про рух москвофілів і мадяронів, про запотребування інтеліґентних сил — де, і кілько, і в яких фахах, і на яких услівях? Чи треба там чеського горожанства, щоб одержати місце урядовця? Коли так, то в який спосіб і через кого найлекше це осягнути? І т. д. і т. д.
Про все це, наша суспільність нічого не знає! А преціж ми маємо в Празі, де повинні сходитися всі нерви діяльности на Угорській Україні — аж два українські посольства! А преціж у тих посольствах сидить якийсь перзонал, і бодай одно з них моглоб здобутися на те, щоб зібрати докладні відомости про Угорську Україну й оповістити їх.
В Празі повинен виходити бодай один український орган. І не повинно бути такої неприродної аномалії, як та, що в Празі, яка безперечно являється тепер осередком словянської політики, нема ні одного українського органа, а зате у Відні, котрий політично має далеко менше значіння, чим чеська Прага — виходить аж кілька українських органів: „Воля“, „Український Прапор“, „Боротьба“ (на її місце виходитиме инший орган) і невдовзі має появитися ще четвертий орган „На Переломі“. Чи думають наші рішаючі круги над цим неекономічним і нерозумним розміщенням інтелєктуальних сил?
В Ужгороді основується український земельний банк з капіталом 5 міліонів чеських корон. Який же це незначний капітал в цих часах! А чиж у нас нема грошей? Кождий, хто нпр. їхав через Букарест, знає, що там українське посольство винаймає палату, якої не винаймають навіть посольства найбогатших держав — таких як Америка й Англія! В тім українськім посольстві, де треба найбільше трьох
