могло дати рішучі наслідки, але боротьба повинна була вестись так, щоб перемога була безсумнівною.
Европа вибрала другий спосіб. Для безпосередньої озброєної боротьби з большевизмом держави Антанти рішили використати деякі антибольшевицькі сили, що склалися на території бувшої Росії, і зі свойого боку допомогли цім силам надзвичайно широко військовими й матеріяльними засобами: зброєю, муніцією, одягом і всякого роду технічним майном. Антанта блокіровала Совітську Росію, чим надзвичайно утруднила її становище у всіх відношеннях. З цього боку орґанізацію боротьби проти большевиків треба визнати бездоганною.
Але між тими силами, які активно боролись проти большевиків, не було встановлено єдности і спільности, як і зовнішньої — в вигляді єдиного керуючого центра, так і внутрішньої. При чому не всі антибольшевицькі чинники на території бувшої Росії були використані. Відносини між цими силами не були усталені, і де-які між собою ворогували, використуючи навіть большевицьку загрозу для здійснення своїх ворожих намірів один відносно другого. Головною причиною цієї великої хиби було: нежитьовість взятого курсу на велику Росію і ріжниця та суперечність в політичних змаганнях і ідеалах тих, що боролись проти большевиків.
Держави, що повстали на території бувшої Росії — Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Білорусія, Польща, Україна, Кубань, Ґрузія, Азербейджан, по части Дон — боролись за своє національне відродження, за власну державність, і підчас цієї боротьби орґанізували свою військову силу. По числу військ, озброєнню, орґанізації та технічному оборудуванню головна роля по пляну Антанти належала арміям трійки бувших російських ґенералів: Колчака, Денікіна і Юденіча. Ця ґенеральська трійка переводила в життя взятий Антантою курс на велику Росію. Ці ґенерали виставили два політичні льозунґи: перший — Всеросійські Установчі Збори і другий — „Едина неділіма Росія“. Ці льозунґи заперечували один другому, бо льозунґом про „едину неділіму“, предрішалась воля Установчих Зборів, які таким чином мали бути фіктивними, або зовсім нескликаними. Практика показала всю нещирість льозунґа про Установчі Збори і дійсний реакційний зміст другого льозунґа.
Ґенеральська трійка гадала в короткий час озброєною силою механічно повторити той історичний процес, який на східньо европейській рівнині відбувався на протязі кількох століть. Безумовно, ціла низка обставин фізично-ґеоґрафічного характеру (напрям річок, відсутність місцевих перешкод і. т. и.), економічного характеру (прагнення до морів, як природних виходів на широкий світ, потреба в обміні продуктами, що здобувались на ріжних частинах цієї рівнини), політичного характеру (необхідність вести боротьбу зі сходом, заходом та полуднем) — все це вело до з'єднаня цих народів.
Шляхом приборкання окремих народів російським (де-які приєднувались самі) на протязі довгого часу утворювався єдиний дер-
