місце в східньоевропейській культурі. Визволився в решті також і московський народ, який станувши твердою ногою в північній Азії і будучи під безпосереднім впливом східньоевропейської культури, стане її пропаґатором також і в Азії і тим самим розширить межі Европи.
Коли врешті решт, упорядкується світ не на утопійній базі расовихчи лінґвістичних споріднень, але на солідній підвалині союза народів, що мають спільні економічні інтереси, зникне з московського лексикону вислів: „Европа і ми“, бо від Камчатки аж до берегів Атлянтійського океану буде одна европейська культура, що буде проявлятись в ріжноманітних національних формах.
Вол. Залозецький.
Фільозофічно-суспільний нарис.
Нинішний спосіб думання так привик глядіти на явища довкола нас лише по їх поверхности, що нам брак прямо орґанів душевних до спостерігання і розуміння їх внутренішности. Ми представляємо собі суть явищ, як механічний процес розвою, цілком не питаючися про ті первісні, моторичні сили, які не тільки їх спричинюють, але також порушують та кермують!
І це є причиною тяжких і безперестанних помилок, це є дальше причиною нашої пасивности супроти явищ, нас окружаючих, це є причиною того, що ми розуміємо світ — таким, яким він нам дається, ідемо сліпо з його течіями, не оглядаючися майже цілком на наше відношення до світа.
Це відношення до світа, яке-б воно не було, є підставою життя, є одним з найважніших лучників між індівідуумом і всесвітом і на тій реляції спочиває все життя одиниці, котрої духова орґанізація домагається певного світогляду.
Заки однак звернемось до теперішнього нашого духового стану, розгляньмося коротко в всесвітній історії і запитаймо, як представлялося те відношення одиниці до всесвіта.
Уже старинний грецький світ виробив собі гармонійне відношення одиниці до космічних’сил і явищ. Гармонія душевних і тілесних основ життя — причім всеж-таки перевага матеріальних підстав — це основна гадка грецького світогляду. З нього вийшла ця висока естетична культура, погідну та заокруглену стійкість і гармонію котрої подивляємо по нинішній день.
Новий елемент в цей грецький світогляд, котрий став основою цілої античної культури, внесло христіянство. Крайній субєктивізм, винесення духовного життя на перший плян і підчинення йому всіх явищ — є заслугою христіянства. Але поруч з тим іде инше значіння одиниці, котра стає духовим осередком цього світа. В античнім світогляді одиниця була тільки гармонійною частю всесвіта без якої —
