державного універсалізму — Росію, тільки для того, що Росія припадково в останній війні знайшлася в числі її союзників?
Ще не вияснена роля англійської дипльоматії в підготовці великої російської революції 1917 р. В кожному разі дасться напевно сказати, що вона відбулася не без моральної підтримки петербурського амбасадора сера Бюкенена. Факт, що до відібрання абдикаційного письма від Миколи II. були післані анґльофіли хоч і монархісти октябристи Ґучков і націоналіст Василь Віталіевич Шульґін, які стояли в безпосереднім звязку з анґлійською амбасадою, дає дуже багато до думання. Анґлійці, детронізуючи російського імператора, знали, що роблять. Вони знали, що Росія сильна тільки своїм автократичним централізмом. Розбиваючи російський автократизм, тим самим розбивається „єдину і неділиму“, тим самим нищиться її ідеольоґічні підвалини: самодержавіє, православіє і народность, які персоніфікував „білий цар“, а на інакших ідеольоґічних підвалинах „єдиної і неділимої" збудувати не можна. Це розумів добре анґлійський політичний розум, а що цего не розуміли навіть Ґучкови, Родзянки, Шульгіни, — не вина Анґличан. Отже тепер ударятись в русофільство — це що найменьше непрактично, бо не може навіть дати тих матеріальних користей, які давало довоєнне галицьке москвофільство деяким політичним авантюристам.
„І паки і паки глаголю": „Єдиної і неділимої" нема і не буде, що-ж до так званого „собіранія руських земель", про що писав доктор Кость Левицькй в „Українськім прапорі", то їх не треба збирати. Ні один клаптик московської землі не знаходиться під чужим пануванням. Самостійности московської нації ніхто не загрожує.
Инша справа з українським народом. Ціла українська земля знаходилась почасти під московським почасти під польським ярмом, і нам приходиться з під нього визволяти: неможна визволити української землі при допомозі природного і віковічного її ворога.
Українську землю можна і муситься визволити тільки головно власними силами і силами того інтернаціоналу, який почав будуватися.
Парижська конференція з болем серця мусіла прийняти принціп союза народів. Його поставив анґльосаксонський розум, бо він цілком відповідає англійським методам універсально державного будівництва. Дякуючи тим методам анґльосаксонська раса запанувала вже до війни майже над цілим світом. З ґеополітичного боку під анґлійським впливом знаходиться більше як три четвертини поверхні землі. Англія зайняла майже всі на світі протоки: Ґібральтар, Суез, Бабель-Мандеб. Не мала тільки Константинополя і Дарданелів. Одначе тепер і цей шлях з Чорного до Середземного моря знаходиться в руках англосаксонської раси, оскілки Америка прийме мандат від союза народів.
