— що до своєї політики супроти Східної Галичини — поза його границі ; 5) що це управильнення справи Східної Галичини є тільки тимчасове, та що пізнійше має відбутися в Східній Галичині плебісцит, який рішить дефінітивно про її державну приналежність. Словом, Східна Галичина зовсім не є частю польської держави, а тільки предметом міжнародного права, який стоїть під охороною держав Антанти і якого державна будучність має бути рішена пізніше волею його населення.
Це міжнародно-правне положення Східної Галичини треба все мати на увазії і висувати на перший плян, бо воно може послужити підставою для визволення цеї части Української Республіки з під теперішнього фактичного польського пановання.
Очевидно, що переведення цього міжнародньо-правного положення Східної Галичини в практиці може випасти ріжно. Не відомо, яка має бути західна границя Східної Галичини від Польщі, які основи складу і яка компетенція східно-галицького сойму, який правний вплив польського правительства на Східну Галичину, які гарантії, щоб Польща не надуживала свого мандату, одержаного від Антанти і т. п. Все те може бути рішене для нас менше або більше корисно або некорисно. Але все - таки остається та міжнародньо-правна основа, що Східна Галичина не є частю польської держави, та що її населення має право рішити про свою державну приналежність.
Власне тепер підкомісія для польських справ при Мировій Конференції працює над статутом для Східної Галичини, який має бути основою вище згаданого договору між Польщею і Антантою. Факт, що цю справу Мирова Конференція віддала власне комісії для польських справ, а також та обставина, що до участи в нарадах над цею справою запрошено українську делегацію не як представницю Української Республіки, а тільки запрошено галицьких членів делегації, як представників українського населення Галичини, — ці обставини унеможливили делегації взяти участь в працях над внутрішним статутом для Східної Галичини, бо це на думку делегації значило би — зійти з того становища, що Східна Галичина є частю Української Республіки.
Праці над статутом для Східної Галичини мають уже доходити до кінця. Коли статут буде готовий і опублікований, тоді буде можна оцінити його зі становища українських інтересів.
В кождім разі, коли б він випав для нас навіть найгірше, не треба думати, що це вже є невідкличне рішення. Дальша наша акція зможе його змінити, а користне положення справи української держави взагалі може вплинути на цю справу навіть дуже радикально.
Покищо українські організації в Злучених Державах і Канаді ведуть інтензивну акцію, щоби вплинути на американське і англійське правительство в користь Східної Галичини.
Недалека зміна французького правительства, яка наступить найдалі в осени по виборах і яка доведе до власти французькі політичні ґрупи, прихильні українській справі, — зможе вплинути як на долю Східної Галичини, так на українську справу взагалі.
