ні від Українців порозуміння з тими, що бажають на тілі України спільного кордону з Румунією. Поляки повинні вибірати між своїми історичними кордонами і своєю місією. Щоби бути великою державою, вони повинні відмовитись від того, щоби бути великою країною, і задовольнитись теріторією, де польське населення домінує безперечно.
Жертви жорстокі, без сумніву, і Поляки не хотіли їх зробити! Замість приязни Українців вони воліли приязнь Румун; замість приязні Чехів вони воліли кілька копалень і залізниць; замість приязни Литовців — одно місто; замість невтралітету розбитих, але ще дужих Нїмців вони воліли порт.
А результат? Литовський нарід повстав проти польського війська, що займає Вільно; безбожна війна в супроводі звірств йде в Галичині між Поляками та Українцями; Чехи пропонують союз Литві і роблять з свого боку розпачливі зусилля, щоби осягнути спільний кордон з Румунією і таким чином ізолювати Польщу від Угорщини; нарешті Німці за Данціґ вагаються підписати мир. Польща, зі всіх боків ізольована і окружена, примушена оборонятись від недоброзичливих сусідів, і щоб боронитись, мусить озброїтись. Польща могла відродитись миролюбивою, вона забажала відродитись мілітаристичною. Чому? Бо вона хотіла віднайти свою теріторію цілковито, відновити свої кордони і знова взяти історичну політику, котра скінчилась трагічним упадком 1772 р. Самотна на ворожім сході, — вона бачить себе обовязаною шукати підтримки в далечі, на Заході, і взяти на себе відносно Франції роль противаги, котрої вже не встані держати Росія.
Друга політика і полягає в тім, щоби бути великою країною, щоби мати велику армію та опіратися на далекі держави проти більш слабих сусідів. Але ця політика, небезпечна сама по собі — більше небезпечна з огляду на большевицьку пропаґанду, яка проникає всюди — вимагає принаймні одної умови: безоглядного приєднаня до держав Згоди. Авантюра п. Падеревського доводить, що ся умова не додержана.
Бідна Польща, що, не будучи одна відповідальною за помилки спільні майже всім народам Сходу, готується знову взяти на свої ще заразом ніжні і делікатні плечі великий тягар, подвійній хрест — заразом освє минуле і будуче. —
Journ. de Gen. 27. V.
|
Анґлія й Польща. |
Краківський „Czas“ в 154 ч. поміщає допись свойого парижського короспондента, в якому в доволі мінорних тонах малю є неприхильне становисько анґлійських кругів проти Польщі.
„Наші відношенна з Анґлією — пише автор — входять в критичний період. Польське громадянство не здає собі цілковито справи з цього, і йому здається, що це тільки перемінні настрої, які викликані штучно і не мають під собою реального ґрунту.“
„В анґлійських політичних часописях зарисовується неприхильне відношення не тільки до наших політичних стремлінь, але до всього польського громадянства. Навіть ті кола, які відносилися до нас до сього часу прихильно, змінили своє становище. Досить роздивитись у парляментарних партіях, щоби знайти підтвердження цього. Починаючи від лівиці, староліберальна ґрупа Асквіта, головним орґаном якої є „Westminster Gazette“ „заховує проти Поляків критичне становище, вбачаючи в них одну із головних причин небезпеки на сході.
Теперішна підпора кабінету „Labour party“, якої думку повторює і „Dally Herald“, відноситься до нас дуже неприхильно, підкреслюючи польський „імперіялізм“ відносно Литви й України. Жидівське питання для неї зовсім байдуже, однак обурюєтся вона прогромами, про які деякі часописи пишуть дуже широко.
