жати відпустки. А коли кому вдавалося випроситися на 20 днів до дому, то подорож до Франції трівала серед незвичайно трудних негіґієнічних умов 3-4 місяці.
На етапних пунктах на Корфу і в Дельфі гинуло щоденно кільканадцять моряків та жовнірів, які не могли перенести тяжких транспортових умов. Подібні явища панували теж і в сухопутній армії. Всі повідомлення командантів кораблів про таке положення в Парижі замовчувались.
За те французьке командування бавилося в політику і воскрешало Росію. Французькі консулярні аґенти подали руку російській реакції. Консул Енно займався спекуляцією харчовими продуктами та анґлійсько-французькими товарами. А тимчасом большевицькі аґенти не спали і робили своє діло, і праця їх не могла не мати усніху.
Почалось у Севастополі. Панцирник „Мірабо“ та „Жан Барт“ викинули червоні прапорі. „Мірабо“ наїхав на підводну скелю і затонув аж до половини щогли. Портові робітники не хотіли взятись за підняття корабля, аж доки не будуть задоволені їх політичні домагання. Кількох із робітників розстріляно, а тоді почався ґенеральний страйк. Большевики роздали страйкуючим 60 міліонів рублів. До страйкуючих приєднались також французькі матроси і утворили озброєні відділи, які оперували потім в Криму і Одесі.
В Одесі почалися 11. березня на головному базарі заколоти з причини дорожнечі харчових продуктів. Щоби задавити їх вислано французький відділ з кулеметами. Почалася перестрілка. На поміч Французам прийшли Греки. Та обидва відділли потерпіли невдачу і мусіли повернути назад. Рівночасно почався з усіх сторін наступ армії Тригорєва на місто, В Одесі було тоді біля 1800 Французів. однак вони в більшості покинули збрую. Оборонялись тільки російскі добровольці, яких було 2000 (з цього числа 1700 офіцерів). Бої трівали 48 годин. В місті почалася паніка та втеча на французькі кораблі. За одно місце на кораблі брали Французи по 80 франків (франк = 10 руб.), за чоловіка.
З Одеси пошприлися події дальше. В Херсоні збунтувався 21. полк кольоніяльних військ та 56. полк піхоти. Інженерні війська перейшли з усіма матеріялами, обозами та збруєю до повстанців. В Ссвастополі французький склад снарядів та казарма з французькими жовнірами вилетіли в повітря. Великий міст біля Севастополя зірвано, залізничники застрайкували. Між французькими моряками, що повстали проти уряду та тими, які лишилися вірними, почалися бої.
З великим трудом удалося французькому командованню покинути беріг України. Та події цим не скінчилися, бо як розказують очевидці, панцирники „France“ та „Justice“ викинули в Царгороді червоні прапори.
Дискусія у французькій палаті з приводу подій на півдні України, була великим пораженям Клємансо і Пішона та їх русофільских „обєдінітельних“ плянів, Депутати Керґезе, Ляфонт, Меніє та инші сильно атакували правительство за його політику і за позіцію його проти України і домагалися невмішування у російські справи, бо найкраше буде, коли ці справи виясняться самі, без чужих, сторонніх впливів.
Один із вищих офіцерів українського ґенерального штабу отаман Ц., який хвилево перебуває в Празі, висловився в розмові з нашим співробітником про воєнну ситуацію на Україні так:
Воєнна ситуація на Україні представляється під теперішню пору для нас досить добре. В ріжних місцевостях Україні вибухли проти большевиків повстання селян. Ведуться вони добре зорґанізованими партизанськими відділами під командою українських офіцерів. З початку ці відділи боролися на власну руку, однак опісля, в квітні, удалося нашому Головному Командуванню увійти з ними в безпосередній контакт і зорґанізувати з початком травня спільний великий наступ проти большевиків. До цієї акції були
