це не перешкаджає брати хабарі тим самим, котрі розстрілюють. За дозвіл на виїзд з міста комісарі беруть від 500-1000 карб.
Вся українська преса, навіть на пів большевицька, задушена, Большевицькою інформацією заправляє так званий „Буп“ або „Бюро української печаті“. Кияне його розшифровують „брехня української печаті“. Ніхто не надає віри большевицьким реляціям „Бупа“. Залізнодорожне сполучення Київа з иншими містами майже не має. Через те дрова на березі Дніпра зараз коштують 3 тисяч карб. сажень, а з доставкою і 4 тисяч карб. Пробували ходити пароходи, але повстанцї-селяне раз у раз їх переловлювали.
Київ зі всіх боків оточений селянськими повстанцями. У весь час „фронт“ то наближається то віддалюється від Київа. Кілька разів навіть Боярка вже була в руках повстанців. А такій великій стації як Фастів і Казатин раз у раз переходить з рук одної до рук другої сторони.
Досі в італійському полоні перебуває сила нашого народу з Галичини, який в свій час служив в рядах австрійської армії, з якої й трапив до полону в боях з італійцями.
Рядових вояків там єсть по-над сто тисяч і звиш 500 офіцерів, які сконцентровані переважно в слідуючих 10 таборах: Cassino, Genova, Bibbiena, Cesena, Verona, Mirabello-Monoferafto, Belvedere, Ouercia ad Viterbo, Ainara, Sala Consilina, а також в багатьох иньших, особливо жовніри.
З переписки, яку провадив з полоненими редактор L Ukraine п. Бачинський і частину якої він опублікував в ч. 91 цієї газети, видно, що становище їхнє в Італії досить трудне.
Заходами самих полонених, а також окремих людей в числі їх і п. Бачинського, здобуто було дозвіл італійського уряду на зконцентровання всіх полонених українців в одному таборі. Такий табор на 40.000 людей було засновано. Але незабаром справа погіршилась. Почалися інтриґи наших ворогів, і український табор було знищено, а полонених знов розіслано до инших таборів, де перебувають Німці і Мадяри.
Всіх иньших полонених славянського походження вже давно з Італії вислано додому в виді орґанізованої воєнної сили, яка стала до послуг урядів своїх краін. Так вербувались там чеські, польські, румунські і югославянські військові части.
Всіх жидів з Галичини зараховано до Поляків, без огляду на те, чи походили вони з Східньої української чи з Західньої польської Галичини, і забрано силою до польських леґіонів. Така сама доля судилась і Українцям римо-католикам.
