Концерт в Празі 3-го червня, по повороті з подорожі, на користь учнів пройшов при повній залі і мав, як і раніще, великій успіх.
З побуту в Празі треба відзначити важне для капелі привітання хорів „Глаголя“ й „Тавачовського“. В своїх власних помешканях ці хори старі, солідні орґанізації, приймали нас, як своїх гостей. Сердечні розмови, обмін адресами, листівками, подарунками й співи все це робить ці вечері дорогими для капелі споминами. На вечірці в „Глаголі“ п. Кшичка, діріґент „Глаголя“, в чулій промові назвав наших співаків своїми учителями в хоровім співі й урочисто признав за Українцями першенство в співі, яке досі з усіх словянских народів належало Чехам. Національний прапори чехо-словацькі і українські, якими була декорована заля, уявляли собою символ чесько- українського єднання.
Говорячи про вплив капелі на чеське громадянство, треба відзначити розвідки політичного змісту, які з'являються по часописях в відповідь на інтерес викликаний капелею. „Venkov“ ч. 115 в передовій під назвою „Гості з України“ говорить про сучасний стан України, про її політичні напрямки і, непередрішаючи чеської політики в будучині, намічає необхідність культурних і економічних звязків з Україною. Автор розвідки п. Obrtel, людина обєктивна, і розважна, взагалі ставиться прихильно до Українців.
В часописі „Večerni Česke slovo“ ч. 13 V п. Trabša звертає увагу чеського грамадянства на ненормальність теперішніх відносин з найближчим могутнім сусідом — Україною. „Українці розуміють це, вже роблять кроки до зближення з Чехами; підемо ж їм на зустріч, бо з українським народом в будучині, і то в близькій будучині, прийдеться серіозно рахуватись“. Подається інформаційна література, між иншими брошура п. Яромира Нечаса, щирого й невтомного борця за ідею єднання двох славянських гілок чеської і української.
В бернській часописі „Svoboda“ ч. 71 була поміщена бесіда п. Vašička, редактора часописі, з двома співачками капелі. В цій короткій замітці під заголовком — „То не є тупий народ, лише народ занедбаний“ — почувається щире зацікавлення Україною і бажання завести з нею в будучім жваві економічні й культурні звязки.
Взагалі, перебування капелі в Чехії мало надзвичайно велике значіння для обох народів.
Наша пісня придбала нам симпатії чеського грамадянства, що трохи полекшує наше життя на чужині. „Мандрівна Україна“, як прозвано капелю, одрізана од рідного краю, може тепер сміливо сказати: „Mezi Čechy domov můj“
N. N.
Останній прощальний концерт капелі відбувся 11. червня. Велика Сметанова заля випродана до останнього місця. Українська кольонія явилась уся. Багато Чехів з українськими національними відзнаками. З чужоземців представники Італії, Анґлії, Америки і Білорусіі. Настрій серед публики святочний. Входять співаки і зараз же зривається буря оплесків, яка досягає зеніту, коли на естраді заявляється діріґент Ол. Кошиць. Концерт розпочався гимнами: чеським, словацьким,
