На ґенеральну репетицію в Національний театр було запрошено музичних критиків. Один з них так характеризує своє вражіння в „Narodnich Listach“ (Ч. 111); з перших тактів можна було відчути силу і свіжість голосів, які творять гармонійну цілість. Пражське громадянство певно підтримає своєю участю концерти братнього народу, який зараз в боротьбі за свою волю й самостійність користується повною нашою симпатією“.
11-го в неділю рано відбувся при повнісінькій залі перший концерт капелі на користь Чеського Червоного Хреста. Гімни чеський, словенський, в незвичнім для Чехів, але мельодійнім і барвистім виконанні, викликали бурю оплесків, крики подиву й захоплення.
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Воля. – 1919. – Т. 1 .Ч. 1-4.pdf/13}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Український гімн вкритий був невтихаючими оваціями, якими Чехи вітали братній український народ. Перед другим відділом п. діріґентові був піднесений букет квітів з синьожовтою стьожкою і з написом „Na pamdtku triumfulv Praze“. По скінченню концерту публіка не хотіла розходитись, у всіх на устах були вислови подиву перед красою нашої пісні.
В рецензіях, які зявлялись в слідуючі дні майже в усіх пражських часописях: (Venkov, Pondśli, Pravo lidu, Ndrodni Listy, Narodni politika, Demokracie, Veśer, Večerni česke slovo, Tribuna, Reforma, Praha, Union), похвали зливалися в одноголосний хор. Критики майже всі сходилися на тому, що наша музична культура стоїть надзвичайно високо, що пісня наша є цілком оріґінальна своєрідна і прекрасна своєю мельодійністю. Що до голосового складу, то рецензенти не знаходили слів похвали особливо нашим басам („подібних басів в Европі мало“); їх порівнюють то з педалями орґану, то з оркестровим супроводом. Взагалі голоси дзвінкі й свіжі (немов дитячі)
