Вже рік минає, як Швайцарія прийняла до себе нашу місію, яка має й досі характер напів приватної, напів офіціяльної. Швайцарський федеральний уряд і не визнає її, і рахується з нею. Чекає. Самостійної української політики нейтральна Швайцарія провадити не може. Власна сорочка їй, звичайно, ближча до тіла. Положена ґеоґрафічно серед обох ворожих коаліцій, вона знаходиться в цілковитій економичній залежности від них, представляючи з себе фабрику, що переробляє сирівець, який, як і вугілля, дістає від иньших „воюючих“. Становище зобовязує. Зобовязує воно і Швайцарію добре дбати, щоб не розійтись в „своїй політиці з тими, від кого вона залежить економично.
Що до України, то Швайцарія охоче її визнала б, коли б на те була воля Антанти. Не задержалася б зробити це, як не задержалась визнати Польщу і Чехо-Словакію, які досі ще не визнані мировим конґресом, а лише Антантою.
Швайцарія навіть заінтересована з тому, щоб визнати Україну і встановити з нею тісний економичний обмін. З одноґо боку чеколядова промисловість швайцарська заінтересована в українському цукрові, бракує також їм хліба, а з другого боку за час війни в Швайцарії зібралось багато ріжних фабрикатів, як обуви, одежи, металевих виробів, білизни, ріжних матерій, які по дуже дешевих цінах вона з охотою продала б українцям. Мають такох охоту на галицьку нафту.
Економичні перспективи заінтересували швайцарських промисловців цілком серіозно. Цим пояснюється той успіх, який має в Швайцарії торговельна українська місія на чолі з п. Чижевським, вислана Директорією до країв Антанти. Заходами цієї місії в Женеві засновано українсько-швайцарську торговельну палату, яка випускає свої бюллєтени. До палати ввійшло багато визначних швайцарських представників торгу і промислу. Опріч того утворилось ще два торговельних товариства під назвами „Дніпро“ і „Україна“, які збірались вже тепер посилати кораблі з товарами на Україну. Вони зустрічають труднощі лише в тім, що Швайцарії треба мати дозвіл на продаж своїх товарів за кордон, а також кораблі і порти для погрузки товарів, а з другого українські порти знаходяться в непевному становищу.
Могла б Швайцарія нам продати також багато паровозів, бо сама вона переходить на елєктріфікацію залізниць. Сільськогосподарських машин має теж досить для продажу. Словом, зараз Швайцарія шукає покупців. Україна для неї була б покупцем дуже вигідним, бо має чим заплатити, але Швайцарці — народ практичний і даремно говорити не люблять. Поки що, товари вони продають Польщі.
Поза торговельно-промисловими кругами швайцарський обиватель поінформований про Україну дуже мало. Брак інформацій і відсутність звязків дається тут відчувати, як і скрізь. Почувши про теріторію України, населення її, природні багацтва, Швайцарець диву дається. Швайцарська преса, так французька, як і німецька, за виключенням Gazette de Lausanne з її яскравим польонофільством, ставиться
