збрую і т. д. А тимчасом у віденській часописі „Zeit“ з дня 3. червня 1919 р. Nr. 5993, поміщений звіт зібрання членів астрійської ліквідаційної комисії та її рішення. І ось в пункті 3-му читаємо таке:
„Вивіз амуніції а передовсім постачання її Полякам, які знаходяться у війні з Українцями, належить здержати.“
Значиться для борьби з Українцями Поляки черпали средства не тільки від антанти але й від ненависних Німців. Що це факт, найкращий доказ те, що ні польська ліквідаційна комісія, ні польське посольство цієї вістки не заперечило. Знову, як бачимо „nie honorowo ale zdrowo“.
Прогавлений мент. — Становище України в Швайцарії. — Перспективи економичного зближення. — Заінтересовання швайцарців. — Що може нам дати Швайцарія. — Чого вона від нас хоче. — Відношення швайцарської преси до української справи.
Французи люблять повторювати, що Франція показалась непідготованою до миру так само, як була непідготованою до війни. Mutatis mutandis, можемо сказати те саме не лише за одну Францію, а рішучо за всі держави і народи, в тому числі й за Україну.
Явився новий чинник, який сплутав карти грачів в світовій грі. Ним була російська, а за нею німецька та австрійська революція. Повстали нові болючі питання, для розвязання яких не вистарчає і Вільсоновської чотирнадцятичленної панацеї. Виникли нові держави, яких інтереси перехрещувались, хоч всі вони намагались увійти в орбіту побідоносної сістеми великих світил.
Українці при заключенню мира показались так само мало підготовленими до оборони свого державного істнування, як були непідготовані при початку війни. Незначна українська еміґрація за кордоном не змогла гаразд інформувати европейське громадянство про український національний рух і створити тут собі піддержку, подібно до того, як це зробили, приміром, Поляки.
Революція російська відразу відкрила для нас багато можливостей, і ми стали „пухнути“. Роспухли від автономізму до повної самостійности, а основний капітал державного істнування маючи попередній. Мало що додали до старих хуторянських засобів ведення політики. Не зуміли своєчасно використати тої сітуації, в яку поставлені були силою міжнародніх обставин. Не зуміли своєчасно прихилити до себе нейтральні держави, щоб вони нас визнали. Послали туди міссії вже тоді, коли ці нейтральні держави змушені були „приклонити вухо своє“ в иньший бік. Наслідком цього політичного і дипльоматичного ґестерезісу являється непризнання нас нейтральними державами й досі, і навіть зараз ми далій стоїмо від можливости признання, ніж рік назад.
