Сторінка:Володимир Стрийський. На грані доби. Записки партизана (1942).djvu/7

Цю сторінку схвалено

людей. Потім приказ виступити жидам — виступило пятнадцять.

Всі інші були українці й кількох німців. Підпоручник задумався, похвилині підійшов до підполковника: „Панє пулковніку з кім я мам ісьць на фронт?”

Військо відійшло на двірець. Двірець був переповнений, рух і гамір. Військо співає веселі пісні. Нагло гамір втих. Поляки стали здивовані. Розлягся голос української пісні, „Ой видно село”. Поїзд рушив з голосом української пісні, який чую і до сьогодні. Між поляками збентежений рух. А польське радіо подавало прихвалькуваті для себе відомості: „Польські відділи перервали німецькі позиції та перейшли німецький кордон”. В Стрию нічого не можна було довідатись. Всюди походжали поліційні стежі. І до помочі ще прийшли запасні частини в військових одностроях.


10. вересня.

На обрію з'явилися літаки. Польські?… Ці мали інший звук і вигляд. Летять трійками вздовж ріки Стрий. В поближу Стрия уставилися гусаком і „нурковим” способом обкинули бомбами залізничий міст на ріці, який поважно ушкодили. Водночас вибух огонь. Горів ґаз, бо газові рури перервані. Літаки перелетіли низько понад містом. Впали ще бомби на залізничий двірець. Потім відлетіли в напрямі Дрогобича — Борислава й там запалили збірники з бензиною.

На небі всю ніч грала заграва вогнів.