Сторінка:Володимир Стрийський. На грані доби. Записки партизана (1942).djvu/20

Цю сторінку схвалено

повідомили теж і тепер про появу гуртка людей. Тоді з табору вийшла наша сторожа, окружила приведених і забрала їх до табору.

Втікала вже й ляцька поліція, але не на довго.


17. вересня.

Появилися чутки, що німецька армія відступає.

Поліційні станиці наповнилися знову поліцією й військом.

В тому часі ми находилися в лісах між селом Орьовим та Ямельницею.

В село Орьове приїхала поліція зі стжельцами й зажадали зброї, якої селяни не мали та видачі всіх молодих хлопців. Під загрозою, що спалять ціле село. Вслід за ними приїхало військо, підпалило село й стало стріляти всіх тих, що їх указував місцевий начальник почти.

Село густо забудоване й хата від хати хутко запалювалися. Як лише вістки про те дійшли до нашого табору, наша команда рішила йти з поміччю нещасним людям.

Рознісся голос трубки, — збірка! В короткому часі всі рої, чоти і сотні стояли на поготівлі.

Приказ і пояснення виголосив сотник Омелянович. З гордо піднесеними головами вислухали ми приказу, відтак рушили в похід.

Ішли розстрільною, приспішеним кроком. До села не було далеко, ледви один кі-