державности, але як субєктивний факт, як волю та змаганнє до власної державности. Таким чином, треба в дефініції Ґумпльовича перенести державу з минулого та сучасности народа в сучасність і майбутнє його, заступити державність як обєктивне жерело нації, державницькою ідеєю як чинником, що творить національну спільноту.
Збираючи разом усе сказане досі, доходимо до ось яких тез:
Нація се спільнота, себто суспільство, основою якого є араціональна, стихійна воля.
В протиставленню до спільнот, які основуються на фізичних підставах кровного звязку, як родина, рід, племя — вона основується на інстинктах “другого ступеня“, типом яких є ідея.
“Обєктивні прикмети нації“ се тільки чинники, які в даних історично умовинах помогли національній спільноті витворитися, а заразом се форми та символи, в яких вона проявляє себе.
Жерелом національної спільноти та істотною силою, якою вона істнує, є стремліннє до політичної самодіяльности та самостійности, яке історично проявилося як боротьба за суверенність: “in tyrannos“ в межах держави та на вні, за суверенність власної держави[1].
Історично народини сучасної нації є звязані з народинами сучасної демократії, а сей звязок не є випадковим, а впливає з природи обох явищ.
I. Дещо до характеристики держави. Розуміннє нації як політично активної спільноти не є самим тільки сконстатованнєм історичного факту, що сучасна нація вже при своїх народинах увійшла в означене відношеннє до держави. З нього слідує, що нація по своїй натурі мусить керувати свої зусилля на опанованнє державою: вона не тільки родиться разом з волею політичного самовизначення, але й перестає істнувати як нація, коли тратить сю волю. Без сеї волі нарід ще не є нацією, або вже перестав нею бути. Через те взаємини між нацією з одного і державою з другого боку, становлять істотну частину питання про націю.
Для зрозуміння сих взаємин необхідно піднести з цілого комплєксу питань, котрі відносяться до держави, бодай деякі, власне ті, які мають безпосереднє відношеннє до порушеної теми. Не переступаючи меж загальних тільки мірковань, треба піднести відносно держави слідуюче.
- ↑ Див. Johannet, цит. тв., стор. 309–404, 405.