всіх членів суспільства. Отже вихідною точкою для розвою права був природний центр інтересів, жива, фізична людина[1]).
Міждержавне право находиться з сеї точки погляду в особливім положенню. Його завданнє — улаштувати відносини поміж державами, значить держави се ті субєкти, яких інтереси має право признавати та охороняти. Отож коли нормально однакові „природні“ інтереси фізичних людей були основою, на якій творилося право, які давали праву його зміст та „матерял“ для його розвою — то в міждержавному праві сейчас в часі його народин бачимо правними субєктами, признаними центрами інтересів, не „природні“, а тільки „правні особи“. Те до чого доходило право тільки згодом як до технічного засобу, находимо в міждержавному праві на початку розвою. А — треба пригадати — історична держава, як „особа“ міждержавного права, не тільки не є природним центром інтересів, але не може ним бути навіть абстрактно в тій мірі, в якій є такими штучними центрами „правні особи“ приватного права. При останніх інтерес який вони персоніфікують все означений. Інтереси яким служить держава необмежені, а через те неозначені. Наслідком сього і міждержавне право, як право якого субєкти — механізми без власних, а хочби тільки звязаних з ними постійних означених інтересів[2]) висіло, так би мовити, в повітрі. Не було для нього того круга субєктивних інтересів, що в инших царинах був жерелом для народин матеряльно-правних постанов.
Визнаннє принціпу самоозначення націй, се з сеї точки погляду подія переломового значіння.
Нація — природний центр інтересів. Признати сим інтересам правну охорону, признати, таким чином, їх носія правним субєктом „особою“ міждержавного права, се значить відкрити шлях для народин та розвою матеряльного міждержавного права, а тим самим для всіх звязаних з сим наслідків[3]). Міждержавне право стає міжнароднім і починає сим новий період свого розвою. А право самоозна-
- ↑ Порушені тут питання, звязані з поняттєм „правної особи“, належать до таких, на які правознаннє звертало від найдавнійших часів найпильнійшу увагу. Література по сим питанням незвичайно багата. З огляду на те, що тема сеї праці соціольоґічний, а не юридичний бік справи, я не наводжу тут сеї літератури, якої характер, з природи річи, строго юридичний.
- ↑ Тут річ про „міждержавне право“ в тісному розумінню. Се право про взаємини між державами як такими. Побіч його є міждержавне карне, цивільне і т. д. право, яких постанови відноситься до „осіб“, що не мають політично-правного характеру, який має держава.
- ↑ Johannet, цит. тв., стор. 270.
