правної основи та про який має рішати судя зовсім незалежно, виключно на основі власного, нічим незвязаного погляду — такий присуд занадто непевний, щоби можна піддаватися йому без великого ризика. Так, сотвореннє матеряльного міждержавного права, се конечна льоґічна умова, яка мусить бути сповнена, як що міждержавне право має відповідати вимогам, які ставляться теоретично і практично до правної системи. Якнебудь означити „ціль“, а властиво доцільність права: чи добачувати їх в удержуванню мира, чи в тому, що воно заводить на місце безпосередньої фізичної боротьби вищі її форми, чи врешті в тому, що на ньому основується певність та одностайність суспільних взаємин — все „матеряльне право“, се основа всеї правної системи.
Причини, що їх вислідом є названа недостача міждержавного права, є численні і дуже ріжнорідні. Вони звязані з усім суспільним та політичним розвоєм людства і зокрема теж з „молодістю“ міждержавного права порівнюючи з иншими правними системами. Поміж сими причинами не без значіння ось що.
Осереднім поняттєм кождого права є поняттє правного субєкту, „особи“ як носія субєктивних справ. Се поняттє є абстракцією, яку сотворила юридична техніка. Без нього немислима практично ніяка система. Історично, се абстракційне поняттє було звязане зразу з фізичною людиною, як носієм реальних інтересів, які добували правне признаннє та охорону. Правна особа і людина (в міру того, як одиниця ставала самостійною супроти первісної спільноти) се було одно поняттє. Окреме поняттє „правної особи“ виступає щойно в розвитій правній системі. Воно стало технічним абстракційним поняттєм шляхом еволюції в двох напрямах. Раз, воно стало ріжнитися від природного поняття людини через те, що не кожда людина була носієм правно хоронених інтересів, субєктом справ. Були люди, які не були ними в обличю права, не були „правними особами“. З другого боку, право стало давати охорону інтересам, не звязаним з фізичною людиною. Се сталося таким способом, що право творило „абстрактно штучні особи“, якими не були фізичні люди, „правні особи“ в технічному розумінню. Для готової, розвитої правної системи йде абстрактне поняттє особи льоґічно перед поняттєм людини; останнє се тільки один з родів „особи“. Але в історичній дійсности йде людина перед „особою“. Фізичний носій природних людських інтересів був скорше як правне поняттє особи. Се правне поняттє зродилося для практичних потреб живих людей, для того, щоби технічно краще улаштувати охорону, яку давало суспільство засобом права признаним собою інтересам. Очевидно, се були перш усього інтереси найбільше одностайні та однакові для
