сеї течії питаннєм, яке дозрілоб вже до практичного вирішення. Таким чином, практичне питаннє про відносини між людством як цілістю і нацією, не стоїть так рубом, як абстрактно теоретичне. Раз признається історично необхідним істнуваннє окремих держав, то признається тим самим і неминучість істнування окремих націй в розумінню політично активних народів, як претендентів до верховної в державі власти. Питаннє гуманізму стає практично питаннєм про характер та напрям міждержавних та міжнаціональних взаємин[1]).
Із сього становища виходить напрям обнятий назвою інтернаціоналізму[2]). Коли космополітизм домагається в імя вселюдства знівельовання всіх ріжниць та меж, які ділять людство на нації; коли з другого боку націоналістичний напрям ставить націю та службу їй вище як людство — інтернаціоналізм признає за нацією право на істнуваннє та всесторонній розвій, але разом з тим домагається, щоби вселюдський ідеал рішав про внутрішнє життє націй як також і про відносини націй до себе. Вже вище сказано, що на такому становищи стояли провідники національних рухів революційної доби міщанської демократії. Се було становище першого Соціялістичного Інтернаціоналу, становище Бакуніна, Прудона[3]), Лаврова[4]), Жореса [5], Бавера та Реннера. Із сього становища розвязує Кавтський питаннє, про завданнє соціялістичної політики в національній справі [6]). — Врешті приняла се становище теорія російського комунізму і на його основі оперла постулят федерації соціялістичних радянських республик[7]).
На тлі сеї “інтернаціональної“ концепції зарисовуються ріжниці поглядів головно щодо практично-технічного боку справи. Так пр. заявляється Реннер за державою національностей, Кавтський за національною державою. Спільне для всіх теорій сього напрямку те, що вони бажають помирити національну самостійність з потребами світових, поміжнаціональних і міждержавних взаємин та з постулятом вселюдської солідарности народів чи хоч би їх трудових кляс. А основа з якої вони
- ↑ Dr. Karel Hoch, “Ethika mezinarodnich styků“, Praha, 1919, стор. 5 і слід.
- ↑ А. Н. Рубакинъ, “Среди книгъ“, т III, стор. 110.
- ↑ В. Левинський, “Соціялістичний Інтернаціонал і поневолені народи“, 1920, стор. 48 і слід., 73 і слід. Х. Житловський, “Соціялізм і національне питаннє“, 1915, стор. 9 і слід.
- ↑ П. Лавровъ, “Національность и соціализмъ“ (Изд. русск. раб. общ. въ Парижѣ), 1887.
- ↑ Ж. Жорес, “Батьківщина і робітництво“ (укр. перекл.). 1916.
- ↑ К. Кавтський, “Визволеннє націй“, “Національна держава, імперіялістична держава і союз держав“ (укр. переклад.). 1915.
- ↑ Див. м. и. Ch. Rakowski, “Die Beziehungen zwischen den Sowjetrepubliken“ в “Die Probleme der Sowjet-Ukraine“, 1920, стор. 17 і слід.
