Сторінка:Володимир Старосольський. Теорія нації. 1922.pdf/115

на межах, які кладе їй народне бажаннє, з другого боку, сей фактичний перехід суверенности в народні руки захитав межі держав-карликів, що розривали орґанізм націй. Такі є факти. Їх не можна нехтувати. Колиж іде про тенденцію розвою, то треба піднести ось що. Вказано вже на те, що держава впливає обєднуючо на своє населеннє та що приготовляє таким чином почву для народин нації. Особливо монархічний принціп, оснований на пасивности маси, ділає в сьому напрямі сильно. Томущо одиноким жерелом активної волі в монархічній державі є монарх, то ся воля є одноціла й ділає одностайно на все населеннє держави, уніфікуючи його. Таким чином, ділає монархія позитивно в напрямі підготовлення національної спільноти. В сьомуж напрямі ділає вона й неґативно, оскільки викликує проти себе одностайну реакцію. Один і другий вплив монархії не є, очевидно, необмеженим — він находить границі в пануючих відносинах, в ступені вироблення та політичної активности, в “свідомости“ народньої маси, в гостроті та непримиримости пануючих противенств і т. д. Але він є чинником, який викликує та прискорює діланнє “природної селекції“ — і таку власне ролю відограв він у витворенню сучасних націй. Період монархій середньовіків аж до XVIII століття включно се період творення народностей, які демократична хвиля замінила в нації. Сей процес, як здається, покінчився для Европи в XIX століттю, а бодай увійшов в період застою. Обєктивно не можна помітити тенденцій щоби істнуючи тепер нації роздробнювалися, або противно, зливалися з собою. По всяким даним, вони остануть на довший історичний період незміненими, як природні політичні особовости. Можливість основних змін в майбутньому не дасться провірити, а дискусія над нею мусить обертатися в сфері нереальних гіпотез. Зате зовсім реально виринає инше питаннє. Се питаннє тої еволюції, яка відбувається в царині державних та міждержавних взаємин і якої творами є всякого рода звязки держав, з одного боку, з другого — ідея міжнароднього чи міждержавного права. Сам факт, що сього рода еволюція відбувається, загально признаний щодо народження звязків держав з характером державних творів вищого типу — союзів держав та союзних держав. Щодо народження міждержавного права, все ще підноситься сумніви щодо його реальної можливости, але для неупередженого ока народини сього права мусять бути безсумнівним фактом. В сьому напрямі не повинні трудности, які се право стрічає на свойому шляху ані факти порушування його, закривати того факту, що в принціпі воно всежтаки істнує та що його сила, хоч тільки поволі, росте. Від Гуґо Ґроція проминуло в життю людства порівнюючи небагато часу. На протязі сих кількох століть помітні у відноси-