Цю сторінку схвалено
УГЛЯР
Попродав чорний вугіль, чорний сам,
Купив вина і хліба, повечеряв
Та й похиливсь на свій візок дощаний.
Терплячий кінь уважно подивився
І взяв щипати жовклі бур'яни.
Поїде поночі. А путь далека.
Низовина, туман, очерети,
Тоді горбів піщаних білі ребра,
І віддаля коноплі млосний дух,
І довга ніч і довга самота.
Над досвітком проїде через греблю,
Попід гіллям узенького заулка
Сколошкає застояне тепло –
І тихо пирхне коник, гуркне засув,
І спалахне з порога: „то вже ти?“
1928
