Мій путь ламають сходи до ріки.
Я бачу те, що бачили віки:
Руїни башт, каплицю, журавель,
Ряди хаток притиснених до скель,
Затоптане, злиденне живоття,
Отруйне шмаття, купами сміття,
Розвернене гноїще і над ним
Гіркий зелений ядушливий дим!
Нема ні в чім принади і краси.
Аж раптом сміх і бистрі голоси,
І полум'я — і загриміла сталь
Під молотом, мов бризнула відталь
На цілий світ і на печаль мою.
О, милий звук, за що тебе люблю?
Ти що, скажи, незнаного таїш,
Що серце так хвилюєш і томиш?
В тобі весна і молодий потік,
І кобчика над садом перший крик,
І мрійно притуманений лісок,
І поїзда далекого димок,
І милий край над берегом Дністра,
І за Дністром уквітчана гора.
1939
