А більш нема одміни. На горби Збігає сад; під скелею початок Струмка дзвенить — і двоє козеняток Стоять на погребі…
Чолом тобі,
Ти дав мені колись щасливі дні, Прийми ж ізнов і другом будь мені, І миром оклони мій вік похилий. 1938
