Цю сторінку схвалено
А більш нема одміни. На горби
Збігає сад; під скелею початок
Струмка дзвенить — і двоє козеняток
Стоять на погребі…
Чолом тобі,
Ти дав мені колись щасливі дні,
Прийми ж ізнов і другом будь мені,
І миром оклони мій вік похилий.
1938
