Цю сторінку схвалено
В бузинових кущах ночує,
Чуть на світ — уже збіг на горби,
І весь день безборонно кочує
Та по світлості голубій.
А в міщанки бронзовий янгол
Трубить, наче перед судом,
Що життя твоє скліє, скніє,
Ян вишивана квітка за склом.
