В бузинових кущах ночує, Чуть на світ — уже збіг на горби, І весь день безборонно кочує Та по світлості голубій. А в міщанки бронзовий янгол Трубить, наче перед судом, Що життя твоє скліє, скніє, Ян вишивана квітка за склом.
