Відколи сховав я мертву голубку,
Відтоді почав її скрізь глядіти.
Іду полями — напроти вітер —
Сині полотна провіває на згірну.
„Обійди упруг, перейди й другий —
Ти можеш найти голубу намистину,
Що рано-вранці зоря зронила,
Своєї голубки ніде не знайдеш.
Твою голубку земля замкнула;
Сам же рівняв ти горбик над нею!“
Іду я далі — в ліс уступаю.
Що ліс нап'явся похмурною тінню,
Переліски стали в блискучому світлі.
В лісі — каміння, глухе одвіку,
В лісі глупіють лисячі нори,
На скосі яру стоїть голубінка, —
Моєї голубки і тут не видати!
