На степ, на степ! Без стежки, без дороги…
Еге! Услід зривається виття,
І зойк, і зик, і пазурі, і роги,
І крила б'ють… Злобливе сум'яття
Як ураган, обняло ліс великий.
Що діяти? Як вимкнутися їй?
Ось доженуть… І чує голос дикий:
А де ж івва-івва-івасик твій?
Було над північ, як вона зза хати,
Розпатлана, влетіла в батьків двір.
А де ж Івасик? — заволала мати.
— Ой, звір загриз, ой, я ж не винна, звір!
2.
Прийшла весна. Кругляві, як оладки,
Хмарки блукали в небі; цвіт жердель
Сади осяяв; грядка коло грядки
Чорніли по городах; журавель
Кричав високо. На гробку Івася,
Новітня гостя в лісі віковім,
