Сторінка:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf/27

Й на працю веселїш пішов
Під голос піснї чарівної.

Він радісно принняв її,
Як послани́цю з кращих ми́рів;
Надїї вилив в їй свої
І сам надїям тим повірив.

І всї бажання потайні,
Що в його груди ворушили,
Підняв він з серця глибини
І виспівав у піснї милій.

І горе страдного життя
Сумнії звуки розказали,
І найзапеклїші спізнали
Благії сльози спочуття.

1886 р.

 Друковано: »Зъ поезій В. С—а«, Київ 1890, стор. 15—16.

 

ДО ДУШІ.

Душе моя, душе моя,
Возстани! что спиши?

Кан. Андр. Критск.

Не сумуй ти, душе
Не боли через край,
І поки ти жива
Обновлення шукай.

У свою глибиню
Раз-у-раз придивляйсь
І до гласу свого
Кожен час прислухайсь.