Ра руїна, що сидить перед вами, має ті самі помилки, що й ви. Ви колись їх так само пізнаєте, як зараз я. Це — закон. Це закон…
Він трохи помовчав, і ще тихше знов почав:
— Пізнаєте, що врешті живете обманом і обман цей тільки людині дано. Всі живі створіння живуть як слід, одна людина обманута. Вона думає, що вона щось одмінне від звірят або рослин. З цього все зло, від цього обману. Вся історія людей це — історія обману… Був, наприклад, Христос. Він учив любові, учив рятувати душу і зневажати тіло. Обіцяв царство небесне. Тайна життя — це любов. Бідний чудак!… Потім було немало таких самих чудаків… А люди собі живуть і мруть, і тайна їхнього життя та смерти та сама, що й дерева. Поки корінь живе, поти й листя є. Помре корінь і листя не буде. А люди думають, що листя — то найголовніше. Молодий чужинче мій, я хочу вам сказати одну невеличку істину, яку я вишкрябав із свого великого досвіду. Я знаю, що ви її зараз не приймете, але, може, швидше приймете, ніж я. Істина ця така: наші ідеї, наша любов до ближнього, наші горді, великі поривання, наші святині — це тільки листя. Розумієте: тільки листя, віти і віточки. Обріжте всі листя, обрубайте всі віти, лишіть людину голим пнем, але хай буде у нього живий, простий, грубий, чорний корінь під землею і дерево собі житиме і знов дасть і віти, і листя.
Не будучи твердим в ботаніці, я мовчав, хоча мені здавалось, що така операція над деревом все ж таки не може бути йому приємною.
А Лярош і не потребував моєї відповіді. Він казав далі:
— І це істина — єдина для всього живого… Ми такі ж рослини; як і перше дерево з Люксембурзького саду. Це сумно… Хто знає, істина не має ні
