Цю сторінку схвалено
Прощаючись, я помітив у начальства радісну посмішку — вони були переконані, що все таки дешево викрутилися з халепи.
А ще через якісь дві-три години ми скромненько сиділи у вагоні, а колеса поїзда поспішно весело тікали й вибивали:
«От-так-так! От-так-так»!
