приставлен к исполнению существующих законов Российской Империи, ты должен не нарушать оные, а наоборот, поощрять и подавать пример. Понял?
І Антип навіть витягнув перед своїм довгим блідим носом палець і хитнув повчаюче головою.
Лице Данила стало виявляти наплив, очевидно, несподіваних переживань. Очі йому поширились і забігали то на нас, то на стражника. Губи ще більш одвисли.
Але я був також здивований: при наших мужицьцьких штанях, свитках, чоботях і т. і. російська мова якраз було те, що могло нас цілком затокмачить у «калошу».
На стражника це, дійсно, зробило відповідне вражіння. Він озирнув нас, потім хитнув до Антипа головою й коротко сказав:
— Покажи пашпорт!
Я понуро стис губи й одвернувся. З цього йому й треба було почати.
— Паспорт? Вот это — правильный твой вопрос, — похвалив Антип. — Да… так именно следовало и начать. Но без грубостей, вежливо, строго. Да… Но тебе мы все таки не покажем… Тебе нельзя. Исправнику, становому еще можна, но нижние чины не могут смотреть…
Тим часом надбігла друга частина погоні: дядьки й дітвора. Дітвора зараз же поховалась за ноги дядьків і визирала з-за них, як із-за дерев.
Дядьки шепотілись і поглядали на нас. Всі сопли від швидкої ходи.
— Ну, када так, так марш! Нічого тут! — хитнув рішуче стражник головою.. — Рушайте, Данило!
— Подожди, не торопись… — поважно простягнув руку до Данила Антип і повернувся до стражника: — еще раз спрашиваю: по какому поводу ты позволяешь себе останавливать прохожих на дороге.?
