Сторінка:Володимир Винниченко. Твори в 24 тт. Т.3 Оповідання (1929).pdf/192

як автомобиль, нікого не боявся, і цілі дні лежав на канапі лицем догори. І думи мої плавно та сумно, поважно кружляли над чужим щастям, як шуліки степів над старими, задуманими могилами.