лютував. Ї люто схопив він страхом за серце людей своїх і затрусив їх. І схоплені рукою страху, затрусилися люди Назада, збіліли, і клацаючи зубами, кинулися на людй Впереда. Вони вихопили залізо для вбивання | скажено шарпнулись до людей Впереда, що були без заліза. А другі з них підхопили й штовхнули в ворота жінку в кайдаках. Брязнуло в неї з-під ніг, захиталась вона і зникла серед людей Назала в воротях.
На подвір'ї ж блискали очі людей Впереда і залізо людей Назада 1 громом лунали крики ненависти, гніву і помсти. А вогонь розпалявся, палав.
Знову люто струсив озлобілий Назад своїх слуг і вп'ялась рука страху і чорної злости у серце. Страх і злість випили кров їм і лиця їм страшно збіліли. І сказилися люди Назада: з піною, з ревом, з залізом вп'ялись, увірвались вони в купу людей Впереда, що були без заліза, І блищало залізо, літало в повітрі, бризкало тіло гарячою кров'ю. Але кров та не могла вже залити жарин їх, не могла та скажена піна людей Назада залити на попіл великий, червоний вогонь людей Впереда.
Тоді гордо стрепенув Вперед крилами і, не глянувши на Назада, полетів туди, де із іскор робилися великі, пекучі жарини.
