Ілько одвернувся й налив у шклянку пива.
— Господин! — торкнув його Семен, — как… З недєльою вас!
— І вас, — знехотя всміхаючись, відповів Ілько.
— Спасиби, спасибі… От спасибі, так спасибі,.. Куме, дай пляшку, вип'ю… ось з господином.
Кум мацнув рукою по пляшці, ледве не звалив її, та так і застиг.
— Семене! — благала жінка, підхоплюючи пляшку.
— Дай сюди пиво! — безсило простягнув руку Семен.
— Поїдем додому.
— Дай сюди пиво!..
— От наказаніє господнє! — зідхнула жінка й подала пиво. Семен узяв, поважно налив у шклянку, підніс, розхлюпуючи, одну Ількові, другу взяв сам і промовив:
— Доброго здоров'я!..
Ілько випив. Семен поставив свою шклянку, взяв Ілька за руку, довго дивився йому в вічі, обняв, поцілував і зараз же випив своє пиво.
— Бо… люблю! — повернувся він до жінки. — І не мішайсь… Уторгував, продав воли й буду гулять. Так, господин?
— Так-так! — усміхнувся Ілько. — А за багато продали?
— За сто та ще й двадцять!.. О! — вийняв він червону хустку, помахав якимсь вузлом на ній і став пильно запихать знов у кишеню з того боку, де сидів Ілько. Ілько придивився, одвернувсь і почав покволом пить пиво. Через десять хвилин вони були вже щирими приятелями, обнімались, випивали, цілувались і сміялись із благання жінки.
— Мошку, пива! — гукнув Ілько.
— Мошку!.. Пива! — стукнув кулаком Семен і поліз у кишеню за хусткою.
