— А як не схоче сьогодні заплатить усім, кидати зараз же всім роботу… До одного! — бурмоче він. — А як буде хто… теє… значить, не приставать до нас — під ребра й амінь…
— Карпо!..
— І не заціпить ідолу! — усміхається Карпо, не дивлячись на Ґудзика. — Ґуздя проклята!.. Так ти ж гляди: як з'явиться модиска, зараз же катай до мене…
Парубок підводиться, виправляє спину й витирає піт.
— О, Ґудзя вже біжить сюди! — тихо промовляє він до Карпа і знов нахиляється під машину.
— Хай біжить! — байдуже, крізь зуби, цідить Карпо і тихо йде собі до соломотрясу.
— голосно заводить він, проходячи повз Ґудзика, що вже наблизився до нього, й заклада руки за спину.
— Карпо!!! — визвіряється Ґудзик, — ти на проходку прийшов сюди? Мурляка чортова!
Біля машини прокочується регіт, і Карпо важно проходить до соломотрясу, голосно виспівуючи.
— Н-ну! — дивлячись йому вслід, промовляє Ґудзик і, стиснувши губи, йде за паровик. — Це тобі не минеться так!
Ненависть давить йому груди до болю. Кожне засмалене лице, кожний хриплий голос робітника дратує його й викликає бажання помститись, придавити, показати, що сила його, а не їхня.
— Знов солому розкидав, вахляко! — зупиняється він біля паровика й пильно дивиться прямо в лице кочегарові. — Знов тобі говорити це, бодай із тобою лихо говорило, чорта дурного шматок.
Кочегар, високий млявий Данило, одводить
